Мікронезія

Micronesia (англ. Micronesia)

Німецька Нова Гвінея (нім. Deutsch-Neuguinea)

Столиця — Джалуїт (1885–1906), Рабаул (1906-1914)

(1885-1914)

Proposed_Coat_of_Arms_New_Guinea_1914.png

Див. також Німеччина (Частина І)НауруПалауМаршаллові Острови

Каролінські острови були відкриті іспанцями у 1527 році. У XVII ст. Іспанія оголосила Кароліни своїм володінням, проте фактичного контролю над архіпелагом встановлено не було. У 1885 році про свої претензії на Каролінські острови оголосила Німеччина — на острові Яп було встановлено німецький прапор. Іспанія звернулася до міжнародного арбітражу, і обраний арбітром папа Лев XIII присудив острови Іспанії. 12 лютого 1899 року іспанський прем’єр-міністр Франсіско Сільвела і німецький посол Йозеф фон Бадовіц підписали договір, згідно якого Каролінські острови та низка інших островів Мікронезії були продані Німецькій імперії. Острів Яп став головним німецьким військово-морським центром зв’язку до Першої світової війни та важливим міжнародним центром кабельного телеграфування. 

Цей період в обігу перебували грошові одиниці Німецької Нової Гвінеї, а також німецька райхсмарка. 1, 2 та 10 пфенігів карбувалися в бронзі, ½, 1, 2, 5 марок у сріблі, 10 та 20 марок у золоті. Але тиражі цих монет були порівняно невеликими на відміну від німецької марки. 

Після об’єднання земель Німеччини у 1871 році єдиною німецькою валютою стала Золота марка з прив’зкою до золота. Карбувалися монети 1, 2 пфенігів у бронзі, 5, 10, 20, 25 у нікелі, 50 пфенігів, ½, 1, 2, 3, 5 марок у сріблі, 5, 10 та 20 марок у золоті. Друкувалися бони 5, 20, 50, 100, 1000 марок. 2, 3, 5, 10 та 20 марок карбувалися з позначенням німецьких земель.

Імперська японська військова окупація (яп. 帝国日本海軍占領)

(1914-1919)

300px-Imperial_Seal_of_Japan.svg.png

Під час Першої світової війни більшість тихоокеанських володінь Німеччини були підкорені Японією, яка воювала на боці Альянсу та була проявляла активність в азійських та тихоокеанських бойових діях.

Під час японського адміністрування в обігу знаходилась японська йена

Південний Тихоокеанський мандат (яп. 南洋群島, англ. South Pacific Mandate)

(1919-1944)

800px-Emblem_of_the_South_Pacific_Mandate.svg.png

У 1919 році Японська імперія від Ліги Націй отримала  право на адміністрування  тихоокеанськими островами, а з 1920 року мандат на Південні тихоокеанські території.  Протягом цього періоду майже по всій Мікронезії японське населення зросло більш ніж 100 000 чол., тоді як корінне населення становило близько 40 000. Основними галузями промисловості стали цукрова тростина, гірничодобувна промисловість, рибальство та тропічне сільське господарство.  

Під час японського адміністрування в обігу знаходилась японська йена

Військова окупація США (англ.  United States military occupation)

(1944-1947)

800px-Greater_coat_of_arms_of_the_United_States.svg.png

Друга світова війна призвела до раптового закінчення відносного процвітання, яке відбувалося під час японської цивільної адміністрації.

У Другій світовій війні острів Яп був одним із територій, яку США використовувала для проведення  основної тихоокеанської операції “Leapfrogging”. З острова японські війська регулярно бомбардували американські кораблі та літаки, що нанесло суттєвий збиток американській армії в Тихому океані. Але самі острови не піддалися бомбардуванню. Японський гарнізон складав 4,423 чоловіки Імперської армії Японії під командуванням полковника Дайхачі Ито і 1494 імперських японських військовослужбовців. Значна частина японського флоту локалізувалася на острові Трук. У лютому 1944 р. одна з найважчих операцій “Hailstone” відбувалася на острові Трук, де більшість японських кораблів та літаків були розбиті.

Врешті-решт у 1944 році ці та інші острови були захоплені США, а з 1947 року стали частиною трастової території ООН.

Під час адміністрування США в обігу знаходився американський долар

Підопічна територія ООН Тихоокеанські острови (англ.  Trust Territory of the Pacific Islands)

Столиця — Гонолулу, Гуам. Останні роки Сайпан

Площа — 1,779 км² (1980), Населення — 132 929 (1980)

(1947-1986)

Trust_Territory_of_the_Pacific_Islands_seal.svg.png

У 1947 році Організація Об’єднаних Націй створила Трапільну територію тихоокеанських островів (TTPI), яка складалася з островів Корсае,  ПонпеїТрук (нині Чуук)Яп , ПалауМаршаллові острови та північні Маріанські острови разом утворили цей союз. Сполучені Штати взяли на себе роль адміністратора, а радою Організації Об’єднаних Націй, було призначене опікунство США над островами та мандат  на право управління тихоокеанськими островами відповідно до прийнятого рішення 21-ї Резолюції Ради безпеки. Згідно мандату США мало дбати про економічний прогрес держав та про самодостатність місцевих мешканців. 

Федеративні Штати Мікронезії (англ. Federated States of Micronesia)

Столиця — Паликир

Площа — 702 км², Населення — 104 937 (2016)

(з 1986)

Seal_of_the_Federated_States_of_Micronesia.svg.png

10 травня 1979 р. чотири острови Чуук, Яп, Понпеї, Корсае проголосили про створення єдиної держави Федеративних Штатів Мікронезії та ратифікували конституцію нової держави. Палау, Північні Маріанські та Маршаллові острови на пропозицію увійти до об’єднання нової держави відхилили запит. Колишній Президент Конгресу Мікронезії Тосіво Накаяма став першим президентом ФШМ та сформував перший кабінет міністрів держави.

У 1982 році ФШМ підписали із США угоду про вільну асоціацію, яка набрала чинності 3 листопада 1986 року, що означало визнання Мікронезії незалежною державою. Статус вільної асоціації гарантував відповідальність США за оборону цієї держави і зобов’язувався фінансово дотувати в разі економічної кризи утвореної завдяки стихійному лиху. Ці відносини у сфері безпеки можуть бути змінені або припинені лише за взаємною згодою. Незалежність була офіційно визнана ООН, після того як 22 грудня 1990 року Організація Об’єднаних Націй офіційно припинила статус опіки  згідно резолюції #683 Ради Безпеки ООН. З 1991 року Федеративні Штати Мікронезії стали членом ООН.

Мікронезія.jpg

Грошовою одиницею Федеративних Штатів Мікронезії Островів є долар США. Після Другої світової війни долар США став основною резервною валютою у світі. Це пояснюється домінуючою роллю американської економіки і політичної системи як найбільшої і однієї з найрозвиненіших та найстабільніших в світі. Дане становище було закріплене Бреттон-Вудською валютною системою.

На американський долар стабільно припадає більше половини світових національних золотовалютних запасів. З 2002 року після введення євро спостерігалася тенденція до зниження частки накопичень в американських доларах що було викликано бажанням центробанків диверсифікувати свої резерви. Однак з 2008 року після глобальної фінансової кризи ця тенденція сповільнилася позаяк долар вважається більш стабільною валютою-сховищем.

На початок XXI століття долар США займає перше місце у світі за об’ємами торгівлі. На нього припадає до двох третин світових національних валютних запасів. Також від 40 до 60 % фінансових операцій у світі обчислюються в американських доларах

1 долар, 2004 2004

UNC 1.000 (Unusual)

Острови:

Косрае (англ. Kosrae State)

Столиця — Тофол

Площа — 109 км², Населення — 6616 (2010)

(з 1986)

Вперше острів  було відкрито іспанським мореплавцем Альваро де Сааведра, коли він повертався з Тідоре до Нової Іспанії. З 1668 року номінально острів вважався під іспанським управлінням, але перший контакт з місцевими мешканцями відбувся у 1824 році, а перша європейська колонізація фактично почалася з 1885 року. У 1852 році до острова почали прибувати перші місіонери.

15 березня 1874 року під час шторму до гавані Утве прибив корабель “Леонора”, капітаном якого був чорношкірий Буллі Хейсом. Хейс побудував будинок на острові і 7 місяців тероризував місцевих мешканців.  У вересні 1874 р. на  острів прибув через скаргу Розаріо. Хейса заарештували, але згодом він втік на човні, збудованому з уламків корабля. Навколо цієї події існує купа легенд про схований скарб на острові, але скарбу не знайдено по-нині.

У 1885 році, після суперечки між Іспанською та Німецькою імперіями, завдяки іспанському флоту острів лишилися у іспанців, але після поразки проти Сполучених Штатів у війні 1898 року, 2 лютого 1899 року Іспанія продала за 17 млн.німецьких марок Каролінські острови Німеччини. Після Першої світової війни острів перебував під контролем Японської імперії.

У 1914-1945 роках, в період своєї опіки над Каролінськими островами, відбулися певні зрушення в економіці. Островом фактично керували декілька місіонерів. Під час візиту Вілларда Прайса у 1930-х роках він описував про те, що на острові не було в’язниць, а про тютюн та алкоголь місцеві мешканці навіть і не чули. Під час Другої світової війни японці укріпили острів, але жодних битв на острові не відбулося. Японський гарнізон, яким командував генерал-лейтенант Йошіказу Харада, складався з 3 811 чоловік, а також 700 танків. У середині острова були споруджені катакомби, які досліджуються і сьогодні.

У 1945 році адміністрація над Косраєм перейшла до Сполучених Штатів, а з 1947 року США отримало мандат від ООН на управління островами. З 1960-х років значно зросли допомога та інвестиції остров’янам.

На самому початку дії мандату США Косрае входив до складу муніципалітету Понапе (нині Понпеї), але з 1977 року острів отримав статус окремої округи. У 1979 році Косрае приєднався до трьох інших муніципалітетів Чуук, Яп і Понпеї, які утворили Федеративні Штати Мікронезії.

Косрае.jpg

3 долари, 2016 2016 UNC Unusual

Понпеї (англ. Pohnpei State)

Столиця — Колоніа

Площа — 344 км², Населення — 36 196 (2010)

(з 1986)

Вперше острів Понпеї був помічений  російським мореплавцем Федором Літке у 1828 році. Із сер. XIX ст. до поч. XX ст. китобої та місіонери, а згодом іспанці та німці відвідували острів та намагалися взяти його під контроль. У 1898 році Іспанія продала острови Німецькій імперії. 18 жовтня 1910 року проти німців піднялося Сокегське повстання, яке тривало до лютого 1911. Кількох повстанців за вироком суду повісили, багатьох засудили на каторгу на інших островах, контрольованих Німеччиною.

Під час Першої світової війни острів був захоплений японцями разом з рештою Каролінських, Маршаллових та Маріанських островів (окрім Гуаму), а з 1919 року Японія отримала мандат на управління островами від Ліги Націй. Керування островами Японією продовжувалося до захоплення США під час  Другої світової війни. На острові ВМС США застосувала проти японських військ амфібії, які використовувала протягом усього періоду у 1943—1945 роках. Військові об’єкти острова обстрілювалися військово-морським флотом (зокрема з кораблів USS Massachusetts (BB-59) та USS Iowa (BB-61)), а також з використанням авіації з USS Cowpens (CVL-25). У 1945, коли Японія капітулювала, всі японські громадяни були виселені з острова., залишені були лише ті, які одружилися на понпейках. У 1979 році Понпеї доєдналися до групи інших трьох островів і утворили Федеративні Штати Мікронезії, які отримали незалежність у 1986 році.

Основи економіки — туризм. Коралові рифи Понпеї давно користуються популярністю серед любителів підводного плавання та підводного полювання.

Понпеї.jpg

3 долари, 2016 2016 UNC Unusual

Чуук (англ. Chuuk)

Столиця — Вено

Площа — 127 км², Населення — 48 654 (2010)

(з 1986)

Першим мореплавцем, який досягнув на галеоні “Флорида”  берегів острова Чуук у 1528 році був іспанець Альваро де Сааведра. 15 січня 1565 року на галеоні “Сан-Лукас” берегів острова досягнув мореплавець Алонсо де-Арельяно.

Довгий час Іспанська імперія намагалася встановити контроль над Каролінськими островами, до складу яких входив острів Трук (нині Чуук), але контроль залишався лише номінальний. Затоку Чуук тоді населяли кілька племен, які періодично вели поміж собою війни. В середині XIX ст.  на острів почали прибувати торговці та місіонери. У 1886 році іспанці припинили піднімати свій королівський прапор, але зацікавленість островом Німецької імперії спровокувало іспанців у 1895 році повернутися на острови зі спробою утвердити контроль і вирішити питання миру з чуукськими племенами.  переговори про мир між воюючими чжукесськими племенами. У 1899 році Каролінські острови були продані Німецькій імперії, після того як Іспанія отримала поразку в іспансько-американській війні.

У 1914 році під час Першої світової війни Чуук був загарбаний Японською імперією, яка з 1919 року стала під мандатом Ліги Націй.

Під час Другої світової війни острів Трук став основною базою японців у Тихому океані. Японські війська укріпили оборону острова проти сил Альянсу в Новій Гвінеї та на Соломонових островах.

На Каролінських островах японські будівельники побудував дороги, траншеї, бункери та печери. Було побудовано 5 баз для аеропланів, гідролітакові бази, порт для торпедних катерів, підводні майстерні для ремонту, а також центр зв’язку та радіолокаційну станцію. Японський гарнізон острова складався з 27 856 чол. під командуванням віце-адмірала Масамі Кобаяші, згодом віце-адмірала Чуічі Хара, та 16 737 чоловіків перебували в розпорядженні генерал-майора Каненобу Ісхайн.

Після захоплення ВВС США Маршаллових Островів і створення на  них своєї потужньої бази, 17 лютого 1944 році вони завдали нищівний авіаційний удар по японських базах. За тиждень до подій японці направили свої найбільші військові кораблі до Палау. Через наслідки атаки на острові Трук створилося найбільше кладовищем кораблів у світі названого “Флотов привидів Чуукського острова”.

Трук був ізольований силами союзників (насамперед США), оскільки вони продовжували рухатися до Японії, звільнивши від них і інші тихоокеанські острови, такі як Гуам, Сайпан, Палау та Іво Джима. З 12 по 16 червня 1945 року японці зробили спробу захопити частину британського Тихоокеанського флоту, але відрізані від Труку та інших центрально-тихоокеанських островах потерпали від голоду аж до самої капітуляції.

У 1969 році Вільям А. Браун і французька команда океонографів на чолі з океанограф Жак Кусто досліджували Трук. Після документального фільму Кусто, про острів та його примарні кораблі зацікавили не лише дослідників а й шукачів пригод. Група розбитих кораблів лежить у прозорій воді на глибині 15 метрів.  У великих кораблях позалишалися розбиті винищувачів, танки, мотоцикли, торпеди, міни, бомби, боєприпаси та інших артефактів. Особливий інтерес викликає розбитий підводний човен “I-169 Shinohara”, який була втрачена при під час втечі, щоб уникнути бомбардування. У грудні 1941 року цей човен приймав участь під час штурму Перл-Харбора.

13 листопада 1973 року корінний мешканець Кіміоу Айсек розпочав організовувати експедиції з виявлення військових кораблів у водах Мікронезії. Ще 17-річний він був свідком американської атаки “Hailstone” 17-18 лютого 1944 року, в післявоєнні роки збираючи інформацію про кораблі та розшукуючи їх зі своєю командою та цікавлячись історією островів періоду Другої світової війни. 4 січня 2001 року Айсек помер у віці 73 року. У 2009 році Айсек був першим, хто потрапив до Міжнародного залу слави підводного плавання в Гранд Кайман. 13 вересня 2014 року син Айсека, Градвін, присвятив меморіальний музей площею 2400 квадратних метрів. Розташований поруч із курортом “Truk Blue Lagoon”, це був перший музей у штаті Чуук в якому знаходилася найбільша колекція морських артефактів у Мікронезії та включає в себе етнографічну виставку Чууку.

Організації з охорони навколишнього середовища проводять огляд хатонулих кораблів, а також консультується з японськими дослідниками, щоб визначити, наскільки велика небезпека екологічної катастрофи від підняття мазуту на поверхню, особливо в трьох затоплених нафтових танкерах.

Чуук.jpg

3 долари, 2016 2016 UNC Unusual

Яп (англ. Yap State)

Столиця — Колонія

Площа — 127 км², Населення — 48 654 (2010)

(з 1986)

У XVII столітті Іспанія оголосила Каролінські острови, до яких входив о. Яп, своїм володінням. У 1899 році, після поразки Іспанії в війні з США, Німеччина купила Каролінські острови у Іспанії. У ході Першої світової війни в 1914 році острова були захоплені Японією, після закінчення війни за Версальським договором Каролінські острови були віддані Японії як «мандатна територія». Під час Другої світової війни Кароліни були зайняті США, які з 1947 року управляли ними за мандатом ООН у складі Підопічної території Тихоокеанські о-ва. У 1979 році Каролінські острови отримали статус «вільно асоційованої з США території» (угода підписана в 1982 році). Острови Яп увійшли до складу федерації як один з чотирьох незалежних штатів. 3 листопада 1986 утворені Федеративні Штати Мікронезії — суверенна держава у вільній асоціації з США.

Яп.jpg

На острові Яп по нині в обігу перебувають кам’яні гроші раї, найбільші з яких мають вагу 2 тони та в діаметрі біл. 3 метрів. Вартість кам’яних монет завжди змінювалась, що протирічить поняттю західної економіки про стабільність валюти. Монети оцінюють за розміром, який може коливатися від 7 см до 3,6 м в діаметрі. На вартість також впливають зовнішні якості каменю та навіть те наскільки важко було його видобути зі скелі. Вартість монети також залежить від того, кому її віддавати в оплату і за що.

У кожному селищі на острові є “банк”, де зберігаються надто важкі грошові одиниці, які не можна зрушити з місця. Оригінальну кам’яну валюту використовують на острові вже кілька століть, хоча ніхто достеменно не знає, звідки походить ця ідея. Проте відомо, що кожен кам’яний диск, вирізьблений із вапняку, відрізняється розміром і має свою окрему легенду.

На острові Яп не було міцної гірської породи або дорогоцінних металів, з яких можна було б виготовляти гроші. Тоді заможні япські родини почали споряджати команди досвідчених моряків до Палау, куди вони пливли спочатку на бамбукових плотах, а пізніше – шхунах, і привозили вапняк з місцевих кар’єрів. Як свідчать повідомлення 1880-х років, лише в одному кар’єрі міста Корор на Палау працювали понад чотири сотні япців. Це було значною частиною населення Япа, де мешкали в загальному близько 7 тисяч людей. Коли моряки поверталися з грошима з Палау, їх зустрічали вожді зі всього острову. Вони відбирали собі найбільші кам’яні диски і 2⁄5 каменів меншого розміру.

Кам’яним монетам зазвичай давали імена — власне ім’я вождя або родини, а також визначали їхню грошову вартість на основі найстарішої монети острова — перлинних мушель яр. Кам’яні гроші таким чином вводилися в обіг і за них можна було купувати будь-що.

Спочатку монети були невеликого розміру, але з розвитком технологій та інструментів вони почали більшати і згодом стали навіть вищими за людей, які титанічною працею вирізьблювали їх зі скелі. Коли наприкінці XIX століття європейські купці привезли в Мікронезію залізні інструменти, видобуток каменю став легшим. Япці привозили їх з архіпелагу Палау, який лежить за 400 км на південний захід. Найперші камені використовували в якості подарунків. Вони мали форму китів — звідси походить й їхня назва “раї”. Але згодом їх почали використовувати як засіб обміну, а для зручності перевезення океаном всередині кожного з них вирізьбили дірку. За таку валюту япці можуть придбати собі права, або оплатити послугу.

3 долари, 2016 2016

UNC Unusual

Докладніше: Німецька_Нова_ГвінеяПівденний_Тихоокеанський_мандатПідопічна_територія_ООН_Тихоокеанські_островиФедеративні_Штати_МікронезіїКосрае_(штат)Понпеї_(штат)Чуук_(штат)Яп_(штат),

Advertisements

Автор: wakulenkokwolodimir

http://uk.wikipedia.org/wiki/Вакуленко_Володимир_Володимирович

2 thoughts on “Мікронезія”

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s