Маршаллові Острови

Marshall Islands (марш. Aorōkin M̧ajeļ, англ.Marshall Islands)

Німецька Нова Гвінея (нім. Deutsch-Neuguinea)

Столиця — Джалуїт (1885–1906), Рабаул (1906-1914)

(1885-1914)

Proposed_Coat_of_Arms_New_Guinea_1914.png

Див. також Німеччина (Частина І)НауруПалау,

Першим островом, поміченим європейцями, став атол Бокак, відкритий іспанським мореплавцем Алонсо де Саласара в 1526 році. Згодом Маршаллові Острови по черзі ставали територією різних колоніальних держав. Проте архіпелаг залишався безіменним аж до 1788 року, коли острови були повторно відкриті британським капітаном Джоном Маршаллом, в честь якого вони й були названі. Згодом повз Маршаллових островів пропливали судна багатьох держав, проте жодна з них не пред’явила територіальні претензії з метою анексії. У 1875 році Маршаллові Острови були анексовані Іспанією та включені до складу ОСТ-Індії. У 1860-х роках на островах стали з’являтися перші вихідці з Німеччини. Німецькими торговими компаніями в ці роки була розгорнута ціла мережа з торгівлі копрою й іншими товарами.

У 1885 році завдяки папському посередництву та виплаті компенсації Іспанії в розмірі  4,5 млн. $ Маршаллові острови стали протекторатом Німецької імперії. Адміністративним центром островів став Джалуїт, а з 1887 по 1906 року адміністративні функції виконувала «Джалуїтська компанія». Верховні вожді іроїдж залишилися при своїй владі, але знаходилися під контролем колоніальної німецької адміністрації. У 1906 році німецький уряд встановило прямий контроль над Маршалловими острови, а адміністративний центр розташувався в місті Рабаул в Німецької Нової Гвінеї.

За часів німецького контролю і навіть до нього Маршаллові острови час від часу відвідували японські торговці та рибалки, проте контакти з остров’янами не були недовготривалими. В кінці XIX-початку XX ст. японський уряд проводила планомірну політику по перетворенню Японії в велику економічну і військову державу в Східній Азії: в 1894-1895 роках країна вела вдалу війну проти Китаю з метою встановлення контролю над Кореєю, в 1905 році перемогла Росію, а в 1910 році – анексувала Корею.

Цей період в обігу перебували грошові одиниці Німецької Нової Гвінеї, а також німецька райхсмарка. 1, 2 та 10 пфенігів карбувалися в бронзі, ½, 1, 2, 5 марок у сріблі, 10 та 20 марок у золоті. Але тиражі цих монет були порівняно невеликими на відміну від німецької марки. 

Після об’єднання земель Німеччини у 1871 році єдиною німецькою валютою стала Золота марка з прив’зкою до золота. Карбувалися монети 1, 2 пфенігів у бронзі, 5, 10, 20, 25 у нікелі, 50 пфенігів, ½, 1, 2, 3, 5 марок у сріблі, 5, 10 та 20 марок у золоті. Друкувалися бони 5, 20, 50, 100, 1000 марок. 2, 3, 5, 10 та 20 марок карбувалися з позначенням німецьких земель.

Імперська японська військова окупація (яп. 帝国日本海軍占領)

(1914-1919)

300px-Imperial_Seal_of_Japan.svg.png

У вересні 1914 року під час Першої світової війни, Японія зайняла частину Мікронезії, що належала Німеччині, в тому числі Маршаллові острови. 29 вересня 1914 року японські війська зайняли атол Еніветок, а 30 вересня 1914 року  — атол Джалуіт. З тих пір острова залишалися під контролем Японії аж до заняття архіпелагу американцями в роки Другої світової війни.

Офіційно Німеччина відмовилася від усіх своїх тихоокеанських володінь, в тому числі, Маршаллових островів, 28 червня 1919 року.

Під час японського адміністрування в обігу знаходилась японська йена

Південний Тихоокеанський мандат (яп. 南洋群島, англ. South Pacific Mandate)

(1919-1944)

800px-Emblem_of_the_South_Pacific_Mandate.svg.png

17 грудня 1920 року Рада Ліги Націй затвердив мандат Японії над колишніми німецькими колоніями в Тихому океані, розташованими на північ від екватора. Адміністративним центром Маршаллових островів продовжував залишатися атол Джалуіт.

На відміну від Німецької імперії, яка мала переважно економічні інтереси в Мікронезії, приєднання цієї території до Японії, навіть не дивлячись на невелику площу і бідність ресурсів, могло б в деякій мірі вирішити проблему зросту населення країни і дефіциту землі. За роки колоніального панування на Маршаллові острови переселилося понад 1000 японців, але на відміну від Маріанських островів і Палау їх частка на архіпелазі ніколи не перевищувала чисельності корінного населення.

Управління Маршалловими островами в японський період відрізнявся високою ефективністю: був значно розширений адміністративний апарат, а місцеві лідери стали призначатися японцями, що послабило авторитет традиційних лідерів. Японія також намагалася змінити соціальну організацію на островах з матрилінійної на патрилінійну, але спроби закінчилися безуспішно. Третина всієї землі перейшла під контроль уряду, а в 1930-х роках весь приморський берег Маршаллових островів аж до високої води було оголошено власністю японського уряду. На архіпелазі було заборонено перебувати іноземним торговцям, щоправда, діяльність католицьких і протестантських місіонерів була дозволена.

Японізація корінного населення через систему освіти, вивчення японської мови та культурні зміни стала урядовою стратегією не тільки на Маршаллових островах, а й на інших мандатних територіях в Мікронезії. У 1933 році Японія була виключена з Ліги Націй, але, незважаючи на це, вона продовжувала керувати островами в регіоні, а в кінці 1930-х років навіть почала будівництво військово-повітряних баз на деяких атолах, які в подальшому обслуговували місцеві жителі. Маршаллові острови займали важливе географічне положення, будучи найзахіднішою точкою в оборонному кільці Японії напередодні Другої світової війни.

За кілька місяців до розгрому кораблів на Перл-Харборі атол Кваджалейн став адміністративним центром 6-ї сили з обслуговування флоту, завданням яких була оборона Маршаллових островів. У 1943 році після битви на атолі Тарава метою американських збройних сил була мінімізація подальших втрат за допомогою захоплення окремих японських баз і обходу інших.

Під час японського адміністрування в обігу знаходилась японська йена

Військова окупація США (англ.  United States military occupation)

(1944-1947)

800px-Greater_coat_of_arms_of_the_United_States.svg.png

Битви на Маршаллових островах завдавали непоправної шкоди, перш за все, по японським базам. В ході американського бомбардування островів населення страждало від браку продовольства і різних поранень. Наприклад, до серпня 1945 року половина японського гарнізону в 5100 осіб на атолі Милі померла від голоду через повітряних і морських атак збройних сил США, які тривали з середини 1943 року.

У 1944 році американці без особливих зусиль, всього за один місяць, захопили атоли Кваджалейн, Маджуро і Еніветок (на Кваджалейн і Маджуро були створені американські військові бази), а протягом наступних двох місяців були звільнені всі острови, крім Вотье, Милі, Малоелап і Джалуіт.

У 1946 році США на атолі Кваджалейн побудували стратегічну військову база США, звідки здійснювався випробування ядерної зброї на атолах Бікіні та Еніветок, які проводилися з 1946 по 1958 роки.

Під час адміністрування США в обігу знаходився американський долар

Підопічна територія ООН Тихоокеанські острови (англ.  Trust Territory of the Pacific Islands)

Столиця — Гонолулу, Гуам. Останні роки Сайпан

Площа — 1,779 км² (1980), Населення — 132 929 (1980)

(1947-1986)

Trust_Territory_of_the_Pacific_Islands_seal.svg.png

18 липня 1947 року ООН було вирішено про створення нового манданту над територіями, котрі до 1944 року перебували під керуванням Японської імперії. Мандат Ліги Націй був формально відкликаний Організацією Об’єднаних Націй в липні 1947 року, а управління Підопічною територією Тихоокеанські острови взяли на себе США.

Причиною до випробувань ядерної зброї стала холодна війна і можливість збройного конфлікту з СРСР та його сателітами. Під час випробувань на цих атолах всі жителі були евакуйовані. У 1952 році на Еніветок була підірвана перша в історії людства воднева бомба, а в 1954 році на атолі Бікіні — випробувана була найбільша  бомба, яка рівноцінна 1000 малим ядерним бомбам. Через потік радіації довелося евакуювати жителів і військовий персонал із  сусідніх островів Ронгелап, Ронгерік, Утірік і Аілінгінае. З 1956 року випробовування припинилися а по серпень 1998 р. маршалльцям було виплачено за нанесення збитків від випробувань ядерної зброї бл. 760 млн. $.

Економічний розвиток в ці роки було вкрай уповільненим, так як американці робили акцент на необхідність зміцнення Мікронезії для протистояння можливого проникнення комуністичного впливу на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. З військової точки зору Мікронезія займала дуже вигідне стратегічне розташування: невелика чисельність населення, величезні водні ресурси, географічне розташування, що дозволяло спостерігати за потоком радіації, і віддаленість від найбільших населених пунктів США.

Під час адміністрування США в обігу знаходився американський долар

Республіка Маршаллові Острови (марш. Aolepān Aorōkin M̧ajeļ, англ. Republic of the Marshall Islands)

Столиця — Мадрехо

Площа — 181 км², Населення — 55 000 (2016)

(з 1986)

Seal_of_the_Marshall_Islands.svg.png

У 1979 році архіпелаг отримав обмежену автономію, а 21 жовтня 1986 року з-під керування США Маршаллові Острови вийшли. Формально, період опіки на Маршаллових Островах закінчився 22 грудня 1990 року після рішення ООН. Договір про вільну асоціацію з США закінчився у вересні 2001 року. Після майже трьох років переговорів, 30 червня 2004 року договір про вільну асоціацію було поновлено ще на 20 років.

У 2005 році Гонолульська інтернаціональна авіакомпанія “Aloha” скасувала свої польоти на Маршаллові острови з-за перевищення рівня радіації та екологічної катастрофи на атолах. У 2008 році повінь досягла столиці Мадрехо, найбільший рівень води у деяких місцях сягав 0,91 м. На Різдво уряд оголосив про надзвичайний стан, у 2013 році хвилі пошкодили багато столичних будівель. В той час на північних атолах Маршаллові острови постраждали від посухи, яка залишила у важкому становищі 6000 людей, які виживали менш ніж за 1 літр води на день. Через посуху північні острови потерпала від неврожаю в основному харчових культур. У результаті цих надзвичайних ситуацій президент США заявив про надзвичайну ситуацію на островах. Уряд США підтримав Маршалові острови надавши їм гуманітарну та життєвонеобхідну допомогу.

У вересні 2013 року на Маршаллових островах відбувся саміт 44-го Форуму Тихоокеанських Островів з питань кліматичних змін та сумісної боротьби проти стихійної катастрофи. Підвищення рівня моря створило серйозну загрозу островам. Незалежно від стихійних катастроф більша частина території островів може стати непридатною для життя, якщо рівень води перевищить норму. Значні повені відбулися також і у 2014 році. Тисячі остров’ян протягом останніх десятиліть емігрували до США з ціллю отримати якісне медичне лікування, з ціллю здобути освіту та у пошуках роботи. Багато емігрантів оселилися у штаті Арканзас.

У 2012 році на нараді ООН звітувало, що забруднення ядерних випробовувань на островах майже незворотнє. У 2014 році геологічна служба США звітувала, що через повені морська вода засолює прісну воду на островах, що може привести до повного знеселення островів. У середині 2017 року Стенфордський університет звітував, що на атолі Бікіні була помічена велика кількість риби та відновлена рослинності на коралових рифах. Однак ця територія островів залишається незаселеною через забруднення радіоактивними речовинами.

Маршалові о-ви.jpg

Грошовою одиницею Маршаллових Островів є долар США.

У бюджеті 2007 року витрати становили 99,9 млн, а доходи (включно з іноземними надходженнями) — 98,9 млн. Згідно з даними 2004 року, доходи бюджету складалися з наступних статей: грошові кошти за умовами Договору про вільну асоціацію з США — 31 %, федеральні та інші гранти — 26 %, податки — 25 %, цільовий фонд з відшкодування збитку за ядерні випробування — 5 %, інші джерела — 13 %. Основними статтями витрат були освіта (28 %), охорона здоров’я (20 %), спеціальні асигнування (7 %), витрати, пов’язані з вимогами щодо відшкодування шкоди від ядерних випробувань (6 %), амортизаційні витрати (6 %), транспорт і комунікації (4 %), витрати на обслуговування боргів (1 %), інші витрати — 28 %.

Внутрішня Банкова система представлена двома закордонними (Банк Гуаму в Маджуро і Банк Гаваїв в Ебейі) і одним місцевим банком (Банк Маршаллових Островів). Банк Маршаллових Островів, що нині має широку мережу філій по всій країні, було створено 8 листопада 1982 року. З 1986 карбуються пам’ятні монети.

5 доларів, 1990 1990

8$ UNC

Докладніше: Німецька_Нова_ГвінеяПівденний_Тихоокеанський_мандатПідопічна_територія_ООН_Тихоокеанські_островиМаршаллові_Острови,

Advertisements

Автор: wakulenkokwolodimir

http://uk.wikipedia.org/wiki/Вакуленко_Володимир_Володимирович

2 thoughts on “Маршаллові Острови”

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s