Мексика (1821-1920)

Mexico (ісп. Mexicana)

Мексиканські Сполучені Штати (ісп. Estados Unidos Mexicanos)

Площа — 2,049,395 (1852),  1 972 550 (1863) км2, Населення — 7 661 919 (1852), 8 287 413 (1857)

Столиця — Мехіко

І період (1846-1863)

462px-Escudo_de_la_Segunda_República_Federal_de_los_Estados_Unidos_Mexicanos.svg.png

Історія Мексики як незалежної держави бере свій початок 24 серпня 1821, коли після понад 10 років війни за незалежність іспанські війська були розбиті військами під командуванням креольського лідера Агустіна де Ітурбіде, і віце-король Хуан Руїс де Аподака мусив був зректися престолу.

22 серпня 1846 року тимчасовим президентом Хосе Маріаном Салесом була оголошена Друга Федералістська республіка (офіційна назва Сполучені Штати Мексики), який також видав указ про відновлення конституції 1824 року. Як і для Першої Мексиканської імперія (1822-1823), Першої Федеративної Республіки (1824-1835) та Централістської Республіки (1835-1846) — це був хаотичний період, що характеризувався політичною нестабільністю, що призвело до кількох внутрішніх конфліктів. Під час війни зі Сполученими Штатами Америки території, на які претендувала Мексика, стали частиною Сполучених Штатів. В цій війні президент Мексики Антоніо Лопес де Санта Анна зазнавав поразки за поразкою, аж доки у вересні 1847 р. здав столицю і не підписав акт про капітуляцію. За нав’язаним переможцями мирним договором Гуадалупе-Ідальго (1848 р.), Мексика віддавала США свої північні провінції. Ця поразка мала катастрофічні наслідки для мексиканської економіки, що й казати про важку моральну спадщину у відносинах між сусідніми країнами. Але на цьому територіальні втрати Мексики не закінчилися. У 1853 р. Санта-Анна, який знову повернувся до влади, продав США за договором Гадсдена долину Месілья.  У 1854 р. губернатор штату Герреро Хуан Альварес і начальник митниці Ігнасіо Комонфорт підняли заколот і закликали до повалення диктатури Санта-Анни. Заколот швидко переріс у революцію, і в 1855 р. диктатора було вигнано з країни.

У 1857 році ліберали ухвалили нову конституцію, а також почали свої реформи, які викликали обурення мас. Ця конституція проголошувала майнову недоторканість, свободу слова, тощо. Консерватори категорично з нею не погодилися, їх підтримало духовенство, що спричинило у 1859 році громадянську війну в країні. Спочатку перевага була на боці консерваторів. Вони контролювали велику частину країни і, зокрема, столицю Мехіко, на їхньому боці було духовенство. Але найголовнішим було те, що під їхнім контролем була майже вся армія. Тому військо лібералів на початку війни зазнавало поразку за поразкою. Втім, за деякий час ліберали змогли організувати партизанську війну, і ситуація перейшла під їхній контроль. 22 грудня 1861 капітулювала остання армія консерваторів, а 1 січня ліберали увійшли в Мехіко, поклавши край війні.  17 липня 1861 року мексиканським конгресом  був прийнятий закон про тимчасове припинення платежів за зовнішніми боргами, що спровокувало іноземних інтервентів з метою повалення уряду Беніто Хуареса і перетворення Мексики в колонію європейських держав. У 1861-1862 роках почалася збройна інтервенція Іспанії, в 1862 році Великої Британії та в 1862-1867 роках Франції. Роль організатора експедиції взяв на себе британський уряд Генрі Пальмерстона. 31 жовтня 1861 Велика Британія, Франція та Іспанія підписали угоду про спільну інтервенцію в Мексику. Наприкінці 1861 іспанські війська окупували найважливіший порт Мексики — Веракрус, а в січні 1862 там висадилися британські та французькі війська. Рішучий опір мексиканських патріотів, а також розбіжності між інтервентами привели до того, що Велика Британія і Іспанія в квітні 1862 відкликали свої війська з Мексики, Франція продовжувала воєнні дії. У червні 1863 французькі війська зайняли Мехіко, а в квітні 1864 на мексиканський престол був зведений ставленик Наполеона III — Максиміліан I.

Монетна система:

1823-1863: 8 реалів = 1 мексиканський песо; 16 реалів = 1 ескудо.

Монети див. частина “Мексиканські Сполучені штати. ІІІ період (з 1920)

Громадянська війна (1846-1867)

Вільний та суверенний штат Халіско (ісп. Estado Libre y Soberano de Jalisco)

Площа — 78,588 км2

Столиця — Ґвадалахара

(1824-1885)

175px-Coat_of_arms_of_Jalisco.svg.png

Незалежність та нова Конституція Мексики не принесли політичної стабільності в Халіско. За шістдесятирічний період з 1825 по 1885 рр. в Халіско було зафіксовано 27 селянських (переважно місцеві етнічні групи) бунтів. 17 повстань відбулися протягом одного десятиліття в період 1855-64 років, а в 1857 році було виявлено 10 окремих повстань. У 1852 році войовничі племена Команчі досягли і Халіско. Як і в сусідніх округах на той час за Халіско не могли закріпити постійний статус називаючи спочатку його департаментом, потім штатом, потім знову повертаючі його на попередній статус. Така непостійність була пов’язана з тим, що ліберали підтримували федеральну форму правління, в той час коли консерватори боролися за постійний контроль над територіями з Мехіко. Здебільшого селянські повстання відбувалися за підтримки лібералів проти централізації правління консерваторів. У 1834 році Халіско та інші західні штати намагалися сформувати коаліцію проти панування диктатора Антоніо Лопеса де Санта-Анни, але під натиском великої групи прихильників Санта-Анни лідери Ґвадалахари змушені були піти у відставку. Під час Американсько-мексиканської війни Халіско захищав свої кордони від вторгнення американських військ разом зі штатами Мехіко, Керетаро, Сан-Луїс-Потосі, Сакатекас та Агуаскальєнес. І хоча війська США дійшли до порту Сан-Блас — цим штатам вдалося уникнути їхнього вторгнення.

У 50-60-х роках XIX ст. уряд Халіско змінювався 18 разів в період 1855-1864 роками. У 1858-1862 роках, під час війни реформ, Беніто Хуарес був змушений  переховуватися у Ґвадалахарі створивши альтернативний уряд. Халіско залишався в основному під контролем консерваторів до 1861 року. Війна була руйнівною для економіки держави спровокувавши масові міграції. З тридцяти найважливіших битв у війні реформ, 12 відбулися на території Халіско.

Під час європейської інтервенції до Мексики, французькі війська увійшли до штату у 1865 році. Фактично наставника Наполеона III Максиміліана I мексиканські племена не визнавали — у 1866 році французькі сили були розбиті під муніципалітетом Акатлан-де-Хуаресом мексиканським генералом Евлогіо Парра та звільнили від французів Ґвадалахару. Область Сан-Блас була перетворена на військовий округ, який пізніше став штатом Наяріт.

Карбувалися монети 116 (1860-1861) ⅛ (1856-1862) ¼ (1858-1862) реали. В колекції відсутні.

Вільний та суверенний штат Сакатекас (ісп. Estado Libre y Soberano de Zacatecas)

Площа — 73 252 км2

Столиця — Сакатекас

(1824-1863)

300px-Coat_of_arms_of_Zacatecas.svg.png

Наприкінці мексиканської війни за незалежність, війська Мігеля Хідальго увійшли до Сакатекаса і атакували війська роялістів повністю розбивши їх. У 1824 році Сакатекас став незалежним штатом. Протягом першої половини XIX ст. як і на решті територіях Мексики, час від часу відбувалися протистояння місцевих племен  з лібералами та консерваторами. У 1859 році ліберальний лідер  Джесус Ґонзалес Ортега захопив столицю, повністю узявши під свій контроль управління штатом. Його боротьба проти консерваторів привела до виселення багатьох католицьких священників за межі штату. У 1861 році , під час європейської інтервенції до Мексики, французи окупували Сакатекас, але через 2 роки були вигнані.

В подальші роки до кінця XIX ст. видобуток срібла поліпшив економічний стан штату — експорт почав приносити 60% прибутку. Також почали розвиватися технологічні інновації такі як телеграф, телефон, електрика. Була побудована залізнична лінії, яка сполучила штат із містами Сьюдад-Хуарес,  Агуаскальєнес та Чіуауа, що дало можливість місцевому населенню виїжджати до Сполучених Штатів у ХХ столітті на заробітки.

(з 1824) Вільний та суверенний штат Сакатекас.jpg

Карбувалися монети ⅛ (1825-1863)  ¼ (1824-1864) реали.

⅛ реала, 1863 1825-1863

30$ VF

Вільний та суверенний штат Сан-Луїс-Потосі (ісп. Estado Libre y Soberano de San Luis Potos)

Площа — 63 068 км2

Столиця — Сан-Луїс-Потосі

(1824-1867)

800px-Coat_of_arms_of_San_Luis_Potosi.svg.png

Після проголошення незалежності Мексики, генерал Хосе Антоніо Ечаваррі в ультимативній формі вимагав від імператора Аґустіна де Ітурбіде здати місто Сан-Луїс його військам. Водночас коли урядові кошти вичерпалися, проти імператора утворилася також сильна опозиція. Тому фактично не було ніякої спроби чинити опір — Сант-Луїс-Потосі було оголошено незалежним штатом. Успішне повстання в Веракрусі під проводом Санта-Анни змусило Ітурбіде скласти владу 19 березня 1823 року. Конгрес призначив йому і його сім’ї щорічну пенсію, але за умови залишити країну.

Перша Конституція Сан-Луїса Потосі була затверджена 16 жовтня 1826 року, яка діяла до 1835 року. Ставши центральним штатом Мексики місцеві законодавчі  органи припинили своє існування, а центральний уряд призначив у кожному штаті своїх губернаторів.

Під час американсько-мексиканської війни 1846-1848 штат мав назву Сан-Луїс-де-Патріа (ісп. San Luis de la Patria). У 1857 році була затверджена нова конституція штату. Під час французької інтервенції в Мексику в 1863 році місто служило тимчасовою столицею країни і резиденцією республіканського уряду Беніто Хуареса. 1 січня 1866 року було відкрито першу лінію телеграфу. У 1888 році була відкрита залізниця з Мехіко в Ларедо (штат Техас), яка пройшла через Сан-Луїс-Потосі. У 1883 році з’явився телефонний зв’язок. У 1890 році в місті з’явилося електричне освітлення.

Карбувалися монети ⅛ (1829-1859) ¼ (1828-1860, 1862, 1867) реали. В колекції відсутні.

Вільний та суверенний штат Дуранго (ісп. Estado Libre y Soberano de Durango)

Площа — 123,317 км2

Столиця — Вікторія-де-Дуранго

(1824-1872)

Coat_of_arms_of_Durango.svg.png

Після проголошення незалежності Мексика опинилася в складній політичній ситуації і не змогла захистити свої північні території. І хоча іспанські колонізатори уклали з Мексикою мир, проти федерального уряду розпочали боротися племена Команчо та Апачі. До 1825 року ними велася війна в Техасі, Нью-Мексико, Коауїлі, Нуево-Леоні, Чиуауа та Дуранго. На той час Мексика була знесилена десятилітньою війною з іспанцями і не могла чинити сильний опір проти набігів войовничих племен. Внаслідок сутичок уряду з племенами Команчо загинули тисячі мексиканських солдатів.

У 1834 році Мексика підписала свій третій мирний договір з племенами Команчо в Техасі. Проте майже одразу Мексика порушила мирний договір, і Команчі відновили свої набіги в Техасі та Чиуауа. У наступному році Сонора, Чиуауа та Дуранго залишились під контролем племен. Між 1848 та 1853 роками Мексика висувала 366 разів скарги щодо набігів племен Команчі та Апачі, що прибували з північного кордону поміж Мексикою та США. В урядовому протоколі за 1849  рік зазначалася кількість вибухівки і завданої шкоди на ранчах племенами Апачі. У 1852 році племена Команчо відійшли повністю на північні землі Коауїлу, Сонору, Чиуауа та Дуранго. Деякі племена осіли в Тепіці (нині Наяріти) — приблизно в 1100 км² від кордону Мексики з США.

Карбувалися монети ⅛ (1845-1854) ¼ (1858, 1866, 1872) реали. В колекції відсутні.

Вільний та суверенний штат Чіуауа (ісп. Estado Libre y Soberano de Chihuahua)

Площа — 247,460 км2

Столиця — Чіуауа

(1824-1867)

350px-Coat_of_arms_of_Chihuahua.svg.png

У 1821-1832 роках Чіуауа в союзі з Дуранго вели війну проти федерального уряду. У травні 1832 р. генерал Хозе Урреа, підтримав відновлення на пост президента  Мануеля Гомеза Педрази, який 5 листопада 1832 року повернувся до Мексики. 24 грудня у Пуебло він був обраний президентом. До Мехіко він повернувся 3 січня 1833 року в супроводі військ Санта-Анни. Одним з перших його дій на посаді було дотримання указу від 22 лютого 1832 року, який передбачав вигнання іспанських громадян з країни. У 1834-1841 роках в штаті, через його тісні зв’язки з Сполученими Штатами, панував відносний спокій в порівнянні з іншими штатами.

У 1843 році уряд штату, відчуваючи неминучу війну з американцями, почав укріплювати кордони Чіуауа та зміцнювати оборонні лінії на кордоні з Техасом.  Поставки зброї були спрямовані на повне озброєння військовослужбовців та були вжиті заходи для підвищення ефективності охорони Президента та уряду. Пізніше держава організувала рух “Захисників кордону”, до складу якого входили: легка кавалерія, чотири загони розділені на дві бригади, а також невелика група в уряді, яка складалася із 14 чоловік та 42 посадові особи, із заплатньою 160 603 мексиканських песо на рік. 11 липня 1846 року законодавчий орган штату зарахував 6 000 чоловік на службу.

13 травня 1846 року США вийшли на переговори з мексиканським урядом, але вони тривали усього декілька годин і не дали бажаних результатів. 7 липня 1846 року Мексика оголосила США війну. Після американського вторгнення у Нью-Мексико та Чиуауа уряд Мексики направив до кордону 12 000 військових на чолі з полковником Відалом для стримання  американців. Мексиканські сили зайшли за Ель-Пасо-дель-Норте на північ уздовж Ріо-Гранде, але після першої сутички 25 грудня 1846 року в Ель-Браціто потерпіли поразку і змушені були повернутися до Чіуауа. 27 грудня 1846 року американські війська окупували Ель-Пасо-дель-Норте. Чекаючи на підкріплення та артилерію в таборі Ель-Пасо-Дель-Норте залишилася лише невелика армія генерала Доніфана тримаючи оборону. Підкріплення змогло до них дістатися лише у лютому 1847 року. Тим часом, мексиканські сили в державі встигли підготувати оборону проти американців. Єдиний прохід до столиці — через два гірські хребти поміж якими протікає річка Сакраменто. На берегах цієї річки відбулася важлива битва, оскільки Чіуауа лишився єдиним оборонним містом для захисту столиці. Але битва закінчилася поразкою і мексиканські війська змушені були відійти на південь країни. Прикордонні штати з США очікували підтримки від федерального уряду, але були розчаровані їхнім рішенням розгорнути військові сили в інших районах країни через внутрішні проблеми в штаті Халіско.

Договір Гвадалупе Ідальго, підписаний 2 лютого 1848 року американським дипломатом Ніколасом Трістом та представниками від мексиканського уряду Мексики Луїсом Дж. Кайвасом, Бернардом Куто та Мігелем Атрістейном, завершив війну, надавши безперечний контроль США над Техасом і створивши американсько-мексиканський кордон у Ріо-Гранде.

Наприкінці 1852 року Анхель Тріас очолив повстання проти консервативного губернатора Чіуауа Кордера, яке завершилося успішно. Але в наступному році, незважаючи на опір політичних сил, очолюваних Анхелем Тріасом, їм не вдалося  запобігти діям президента Санта-Анни щодо продажу США долини Ла-Месілли за 15 мільйонів доларів США.

В 1855 році штат об’єдналася за планом Авутла і ратифікував нову конституцію. У 1858 р. консервативний рух не отримав підтримки в державі незважаючи навіть на успішну військову кампанію під керівництвом консерватора Зулоуга, який зазопив міста Чіуауа та Паррал. У серпні 1859 року сили Зулоуга були розбиті лібералами на чолі Орозко, які звільнили губернатора з під варти. Наприкінці 1860-х генерал Каджен увійшов зі своїми військами до Чіуауа через штат Халіско і допоміг створити консервативний уряд вигнавши зі штату лібералів. Невдовзі Каджен оголосив себе губернатором,  заволодівши скарбницею штату.  Незабаром Каджен втратив свій статус через відродження ліберальних сил всередині штату. Ліберали Хосе Маріо Патоні з Дуранго та місцевий лідер Дж. Е. Муноз швидко захопили владу, обмеживши політичні права духовенства та виконуючи президентський указ. Губернатором оголосили генерала Луїса Терраса, який протягом 1861 року придушив бунти консерваторів.

Надалі ліберальні політичні сили зберігали контроль над північними штатами і під час європейської інтервенції. У 1862 році вторгнення французів до Мексики мало серйозні наслідки для Чіуауа. До штату було направлено 2000 бійців, губернатора Луїса Терразаса федеральний уряд призначив командувачем Першого батальйону Чіуауа. Національну армію очолював генерал Хесус  Гонсалес Ортега — його батальйони був розміщені в Пуебло. Після поразки армії під Пуебло адміністрація Беніто Хуареса змушена була залишити Мехіко — президент відступив на північ шукаючи притулку в Чіуауа.

У квітні 1864 року, відчуваючи загрозу з боку консервативних сил, губернатора Терраза було заарештовано, а законодавчий орган оголосив воєнний стан у штаті. Губернатором було оголошено Хесуса Хосе Патоні. Тим часом 10 квітня 1864 року Максіміліан фон Габсбург, молодший брат імператора Австрії, був оголошений імператором Максіміліаном I за підтримки Наполеона III та групи мексиканських консерваторів. У той же час у Чіуауа ліберали та консерватори скомпрометувались, щоб дати можливість представнику від народу Анхелу Тріасу стати губернатором. 21 вересня 1864 року Хосе Марія Патоні та Хесус Гонсалес Ортега отримали поразку від французьких сил в битві під Естансеуласом — верховний уряд на чолі з президентом Хуаресом був змушений залишити місто Салтілло і переховуватись у місті Чіуауа. 15 жовтня 1864 р. Місто Чіуауа оголошено тимчасовою столицею Мексики. Під час французького вторгнення лише 4 штати довгий час зберігали самоурядовість — Ґерреро, Чіуауа, Сонора і Нижня Каліфорнія.

25 березня 1866 року в районі Плаза-де-Армас в центрі міста Чіхуаху відбулася битва між французькими імперськими силами, які охороняли площу, та республіканськими військами на чолі з генералом Терразасом. Завдяки добре підготовленими військовими та обстрілу артилерії мексиканцям вдалося отримати перемогу. До середини 1866 року генерал Агірре розгромив французькі сили в Парралі, таким чином оголосивши Чіуауа вільним штатом від французького контролю. В 1867 році останні війська імператора зазнала серйозної поразки.  19 червня 1867 року Максиміліана було розстріляно.

(з 1824) Вільний та суверенний штат Чіуауа (Громадянська війна).jpg

Карбувалися монети номіналами в ⅛ (1855) ¼ (1855-1866) реали. 

¼ реала, 1865 1860-1866

20$ VF

Вільний та суверенний штат Ґуанахуато (ісп. Estado Libre y Soberano de Guanajuato)

Площа — 30 491 км2

Столиця — Ґуанахуато

(1824-1877)

524px-Coat_of_arms_of_Guanajuato.svg.png

8 липня 1821 року військові командири Луїс де Кортазар та Анастасіо Бустаманте об’єднали свої сили із Агустіном де Ітурбіде і взяли місто  Ґуанахуато, оголосивши штат незалежним від іспанської окупації. У 1824 році конституційний конгрес Мексики офіційно проголосив штат Мексика Ґуанахуато незалежним.

Після закінчення війни за незалежність в штаті Ґуанахуато почалися часи нестабільності, які продовжувалися протягом усього XIX ст. У 1826 році була прийнята перша Конституція штату Ґуанахуато. Як і інші штати, Ґуанахуато також опинився в центрі тривалої боротьби між лібералами та консерваторами та водночас потерпав від іноземних вторгнень. Під час панування лібералів Ґуанахуато отримував статус штату, під час консерваторських нападів — отримував статус департаменту. Під час ліберального керування у штаті були побудовані освітні заклади, такі як інститут Колегіо-де-ла-Сантісіма-Тринідад та коледж Пурісіма-Консепсіон. У 1847 році 6000-на армія на чолі із генералом Ґабріелем Валенсія почали збройну боротьбу в штаті проти вторгнення США до Мексики. У 1848 році, всупереч договору Ґвадалупе Хідальго, генерали Маріан Паредез та Мануель Добладо разом зі священиком Келедоніо Домеко-де-Джараута намагалися захопили Мехіко, але вони були розбиті і відступили, а Домеко був розстріляний. У 1855 році консерватор Мануїл Добладо за підтримки губернатора Ґуанахуато, змусив Хуана Альвареса залишити президентський пост повернувши таким чином владу  Антоніо Лопезу де Санта-Анні. У 1858 р. президент Беніто Хуарес перемістився разом з урядом із Мехіко до міста Ґуанахуато. На початку війни за реформи уряд декілька разів переміщувався до штату Коліми (місто Манзанілло), та до Веракрузу. Протягом цього трирічного періоду країна переходила то під владу  лібералів, то консерваторів. У 1863 році французи захопили місто Ґуанахуато. Фактично контроль над штатом здійснював призначений Максиміліаном І губернатор Флоренціо Антіллон, який залишався губернатором штату до 1877 року.

Карбувалися монети ⅛ (1856-1857) ¼ (1856-1867) реали. В колекції відсутні.

Вільний та суверенний штат Сонора (ісп. Estado Libre y Soberano de Sonora)

Площа — 182 052 км2

Столиця — Ермосійо

(1831-1871)

300px-Coat_of_arms_of_Sonora.svg.png

У 1823 році колишні іспанські провінції Сонора, Остімурі та Сіналоу були розділені для утворення штатів Сонора та Сіналоу зі столицею Соноран в місті Урес. У 1824 році вони були об’єднані в один штат, але у 1831 році, після укладення першої Конституції штату Сонора, були утворені два окремі штати. Столицею Сонори стало  місто Ермосійо. В 1832 році столиця була перенесена до міста Аріспе. У 1835 році уряд штату платив племені апачі по 100 песо за кожен скальп з голови іспанця. У період 1820-1835 років  ними було вбито бл. 5000 поселенців. У 1838 році столиця була повернута знову до Уресу.

У XIX ст. на родючі землі племен майя та які почали наймати робітників з інших штатів та емігрантів з різних країн. До кінця XIX ст. в штаті працювали на земельних ділянках вихідці з Німеччини, Італії та Росії також емігранти з Близького Сходу в основному з Лівану, Сирії та Китаю. Найманці з різних країн не лише розвивали сільське господарство, а й гірничодобувну промисловість, тваринництво, металоливарне та текстильне виробництво.

Фактично до Американо-мексиканської війни Сонора була одним з найбільших штатів Мексики. У жовтні 1847 року військовий корабель “USS Cyane” осадив Гуаймас, в результаті чого Сполучені Штати контролювали цю частину узбережжя до 1848 року. Після закінчення війни згідно договору Гвадалупе Ідальго Сонора втратила 21.243 км2  своїх територій, а у 1853 році після покупки Гадсдена Сонора втратила ще 46.670 км2. Більшість районів сьогодні є складовими штату США Арізона на півдні від річки Гіла, та частиною сучасного південно-західного штату Нью-Мексико. До кінця 50-х років XIX ст. економіка Сонори перебувала в жахливому становищі. Лише після того, коли губернатор  Ігнасіо Пескуейра почав залучати іноземних інвесторів на гірничодобувну галузь, а також працював над створенням ринків за кордоном для експорту сільськогосподарської продукції, економіка штату почала суттєво поліпшуватись.

Під час французької інтервенції до Мексики Сонора також опинилася під керуванням французького наставника, імператора  Максиміліана І. Під командуванням Армандо Кастагні французькі війська захопили порт Гуаймас, змусивши мексиканські сили на чолі з генералом Патоні відступити далі на північ. У 1866 році у битві під Льянос-де-Уресом французи зазнали серйозної поразки від мексиканських військ на чолі з командирами Пескуейром, Хесусом Гарсіа Моралесом і Анхелем Мартінесом. У 1871 році була затверджена нова конституція штату, столиця штату була знову повернулася до  Ермосійо.

Карбувалися монети ⅛ (1859) ¼ (1859-1863) реали. В колекції відсутні.

Вільний та суверенний штат Сіналоа (ісп. Estado Libre y Soberano de Sinaloa)

Площа — 58 238 км2

Столиця — Кульякан

(1831-1871)

225px-Coat_of_arms_of_Sinaloa.svg.png

У 1821, після досягнення Мексикою незалежності, провінція Сонора та Сіналоа увійшла до складу країни. У 1824, після прийняття федеральної конституції ця територія була перетворена в єдиний штат. У 1830 федеральний Конгрес видав указ про розподіл штату на два окремі — Сонора та Сіналоа. 12 грудня 1831 року була проголошена перша конституція штату Сіналоа. Першим губернатором штату став А. Мартінес де Кастро (ісп. Agustín Martínez de Castro). Під час боротьби за владу між лібералами та консерваторами, британські та американські війська намагалися захопити місто Масатлан ​​для захисту інтересів іноземців в Мексиці.

У 1858 році, під час Війни за Реформу, озброєна молодь вирушила на північ Сіналоа для підтримки ліберального уряду, тоді як уряд штату підтримав консерваторів.

У 1864, під час французької інтервенції, військові увійшли до Масатлану. Але 22 грудн генерал А. Росалес (ісп. Antonio Rosales) розгромив французьку армію в місті Сан Педро.

Карбувалися монети ¼ (1847-1866) реали. В колекції відсутні.

Мексиканська Імперія (ісп. Imperio Mexicano)

Площа — 1 972 550 (1864) км2, Населення — 8 629 982 (1864)

Столиця — Мехіко

(1864-1867)

800px-Coat_of_arms_of_Mexico_(1864-1867).svg.png

18 червня 1863 французькими властями скликана залежна від Наполеона III Верховна урядова хунта з 35 осіб. Хунта обрала регентську раду і скликала асамблею з 215 нотаблів, які мали обрати імператора. 10 липня нотаблі проголосили Мексику поміркованою спадковою монархією та запропонували імператорську корону австрійському ерцгерцогу Максиміліану.

10 квітня 1864 Максиміліан прийняв корону. Він також затвердив договір між Мексикою та Францією, що накладав на першу непосильні фінансові зобов’язання по сплаті боргів. Секретний додаток до договору зокрема містив пункт, про те, що Франція зобов’язується не відмовляти імперії в допомозі незалежно від подій в Європі.

Наприкінці травня Максіміліан з дружиною Шарлоттою прибув у Веракрус. 11 червня він вступив в Мехіко. Імперія Максиміліана I була визнана всіма найбільшим державами Старого Світу. На початку свого правління імператор зайнявся активною законодавчою та державною діяльністю. Були засновані посади імператорських комісарів, які повинні були інспектувати провінції, і утворено Державну раду для напрацювання законопроектів. Максиміліан I виробив тимчасову конституцію, яка була опублікована 10 квітня 1865. Згідно конституції країна оголошувалася спадковою монархією на чолі з імператором. Імператор повинен був керувати за допомогою 9 міністрів та Державної ради, який розглядався як дорадчий орган. Міністри несли відповідальність лише перед законом. Мексика ділилася на 8 військових округів і 50 департаментів, на чолі яких стояли призначувані монархом префекти. Такий поділ продиктовано міркуваннями централізації та прагненням ліквідувати осередки опору шляхом дроблення штатів мексиканської республіки. Проголошувалися рівність перед законом, недоторканність особи та власності, свобода совісті та свобода слова. Імператор не став скасовувати «закони про реформу», чим віддалив від себе консерваторів, і в той самий час, незважаючи на всі спроби, не зміг досягнути компромісу з опозицією лібералів на чолі з Хуаресом. Активна партизанська боротьба, контрнаступ регулярних частин мексиканської армії, що наносила рішучі удари інтервентам, тверда політика уряду Хуареса, який прагнув використати в інтересах Мексики франко-американські протиріччя (які різко загострилися в період інтервенції), і непопулярність мексиканської авантюри у самій Франції призвели до невдачі інтервенції. У березні 1867 французькі війська покинули Мексику. Максиміліан, який намагався чинити опір мексиканським військам, був узятий в полон і розстріляний.

Монетна система:

1863-1867: 100 центаво = 1 мексиканський песо

В період з 1864-1867 роки карбувалися монети в бронзі, сріблі та золоті. В колекції відсутні.

Мексиканська Республіка (ісп. República Mexicana)

Площа — 1 972 550 км2, Населення — 9,173,100 (1870), 14,209,000 (1904)

Столиця — Мехіко

І період (1867-1905)

211px-Coat_of_arms_of_Mexico_(1823-1864,_1867-1893).svg.png 350px-Coat_of_arms_of_Mexico_(1893-1916).svg.png

У березні 1867 року французи зазнали нищівної поразки від мексиканських повстанців і республіка на чолі з Беніто Хуаресом була відновлена. З 15 травня 1867 по 18 липня 1872 рік Хуарес — президент Мексики. Після придушення антиурядових заколотів у 1872 р. Хуарес раптово помер від серцевого нападу. Після смерті Хуареса президентом обраний  Себастьян Лердо де Техада. Ставши главою держави, він домігся встановлення верхньої палати Конгресу (спочатку конституція 1857 року передбачала однопалатний парламент). Техада вів боротьбу із місцевими каудильйо, зокрема, при ньому був розбитий Мануель Лосада, який роздавав у індіанських селах поміщицькі землі. В період його президентства був прийнятий закон про реформи, яка обмежила економічну і політичну владу церкви. Основні антиклерикальні закони були включені до конституції. Для виключення залежності Мексики від США Лердо де Техада взяв курс на відновлення дипломатичних відносин з європейськими країнами, які були зіпсовані під час європейської інтервенції та окупації французьких військ. За  за допомогою телеграфу президент мав намір з’єднати столицю з головними містами штатів і при ньому було прокладено 1866 км телеграфних ліній.

У 1873 році була відкрита лінія Веракруз-Мехіко. Право на будівництво доріг Лердо де Техада  надав англійцям. При цьому він всіляко перешкоджав будівництву доріг з півдня на північ — до американського кордону, вважаючи, що «пустеля розділить силу на слабкість». Однак під тиском поміщиків півночі країни президент дозволив будівництво такої дороги мексикансько-британській компанії. Відмова надати Сполученим Штатам право на будівництво залізниці із Техасу в Мехіко, послужила однією з причин підтримки США заколоту Порфіріо Діаса, в результаті якого у 1876 році Лердо де Техада змушений був втікати з країни.

У 1876 генерал Порфіріо Діас (1830—1915) підняв заколот, розгромив урядові війська, увійшов у Мехіко і взяв владу в свої руки. 6 грудня 1876 року соратник Діаса Хуан Непомусено Мендес став виконувати обов’язки президента Мексики і займав цей пост до 17 лютого 1877 року, аби забезпечити видимість законності в передачі влади Порфіріо Діаса. У лютому 1877 р. за рішенням конгресу Діас був оголошений президентом Мексики. 1 грудня 1880 року президентом країни став  Мануель Гонсалес і займав цю посаду до 30 листопада 1884 року. На цій посаді умиротворив країну, підтримував з іноземними державами хороші відносини і покращив економічний стан країни. Однак, він не робив значних зусиль для боротьби з корупцією, що сприяло зміцненню позицій Порфіріо Діаса, який у 1884-му повернувся до влади, яку далі утримував 27 років аж до повалення його у 1911 р.

На другому терміні президентства Діас почав перші кроки із зміцнення своєї влади. Для цього він досяг угоди з найбільшими фракціями лібералів і консерваторів, ослабив дію антиклерикальних реформ, чим залучив на свою сторону духовенство, і підпорядкував собі армійську верхівку і місцевих каудільйо. Улюблений лозунг Діаса «менше політики, більше управління» зводив суспільне життя країни до голого адміністрування.

Особливе значення Діас надавав економіці. Під лозунгом «порядок і прогрес» він добився стійкого економічного розвитку суспільства і став користуватися підтримкою зростаючої бюрократичної системи, великих землевласників й іноземного капіталу. Вигідні концесії заохочували іноземні компанії вкладати капітали у розробку мексиканських природних ресурсів. Будувалися залізниці і телеграфні лінії, створювалися нові банки і підприємства. Ставши платоспроможною державою, Мексика легко отримувала іноземні кредити.

(1821-1863, 1867-1905) Мексиканська Республіка.jpg

5 центаво, 1882 1882-1883 2,5$ XF

Мексиканські Сполучені Штати (ісп. Estados Unidos Mexicanos) ІI період (1905-1920) Мексиканська Республіка (ісп. República Mexicana) ІI період (1913-1917)

Населення — 15,200.000 (1910)

Столиця — Мехіко

Coat_of_arms_of_the_United_Mexican_States_(1916-1934).svg.png

Революція (1910-1920)

У 1905 році Діасом було перейменовано республіку на Мексиканські Сполучені Штати. Роки президентства Порфіріо Діаса (1876—1910) стали добою нечуваного економічного зросту і стабільності. Однак його сваволя, беззаконня, конфіскації та жорстокі методи придушення опозиції призвели до Мексиканської революції 1910 року.

На початку революція 1910—1917 рр. носила виключно аграрний характер, її рушійною силою стали селяни, які вимагали землю, воду для зрошування і школи. З падінням режиму П. Діаса відкрився шлях для широких соціальних реформ, покликаних завершити боротьбу за незалежність: посилити державу і ослабити церкву, великих латифундистів, іноземний капітал й армію; реабілітувати індіанців та інтегрувати їх у національне життя; добитися економічної і зовнішньополітичної незалежності Мексики. Опозиція на чолі з Франціско Мадеро, нащадком багатого землевласника, сформувала опозиційну партію антиреелексіоністів. Бурхлива діяльність Мадеро принесла йому славу «апостола мексиканської демократії». Проте Діас був знову переобраний президентом. При цьому він розв’язав репресії проти опозиції і заточив Мадеро у в’язницю. Останньому вдалося втекти у США, де він підготував революційний заколот, що почався 20 листопада 1910 р. Повстання швидко переросло у революцію, а через шість місяців, 21 травня 1911 р., уряд підписав договір у Сьюдад-Хуаресі про відставку Діаса і створення тимчасового уряду. У ніч з 24 на 25 травня Діас таємно покинув столицю і відбув до Європи.

У листопаді 1911-го Мадеро був обраний президентом. Його коротке 15-місячне президентство склало так звану «ідеалістичну фазу» революції. Благонамірений, але політично недосвідчений Мадеро спробував дати Мексиці демократію, до якої вона не була готова. Він зіткнувся з безліччю перешкод — таких, як протидія конгресу; нападки преси, що зловживала свободою слова; підривна діяльність профспілок, які дістали право на страйки; зростаюча залежність уряду від армії; інтриги посла США Генрі Вільсона, який підтримував противників Мадеро; військові заколоти, спровоковані як лівими, так і правими.

Колосальних сил і коштів потребувала боротьба із заколотами — наприклад, з повстанням Паскуаля Ороско, колишнього головнокомандуючого революційної армії, або з селянським партизанським рухом на півдні країни під керівництвом Еміліано Сапати (1883—1919). Завершальним ударом став заколот столичного гарнізону, розпочатий 9 лютого 1913 р. Десятиденні вуличні бої (т. зв. «трагічна декада»), нанесли великих збитків місту і спричинили численні жертви серед мирного населення. Командувач урядових військ Вікторіано Уерта (1845—1916), таємний учасник змови, 18 лютого арештував Мадеро і його віце-президента Хосе Піно Суареса. 22 лютого вони були убиті охороною на шляху до в’язниці.

Вбивство Мадеро і встановлення військової диктатури В.Уерти об’єднало різні фракції революціонерів. Губернатор штату Кауїла Венустіано Карранса (1859—1920) 26 березня 1913 р. проголосив «план Гуадалупе», в якому закликав до відновлення конституційного уряду. Боротьбу проти Уерти очолили генерал Альваро Обрегон (1880—1928) і селянські вожді Е. Сапата і Панчо Вілья (1878—1923). Об’єднаними силами вони скинули режим Уерти у липні 1914. Певною мірою цьому сприяв і той факт, що президент США Вудро Вільсон відмовився визнати уряд Уерти. Однак відразу після перемоги революціонери почали боротьбу за владу.

Вільний та суверенний штат Агуаскальєнес (ісп. Estado Libre y Soberano de Aguascalientes)

Площа — 5 471 км2

Столиця — Агуаскальєнес

(1914-1920)

193px-Coat_of_arms_of_Aguascalientes.svg.png

У липні 1914 року об’єднані сили на чолі з генералом Альваром Обрегон (1880—1928) і селянськими вождями Е. Сапата і Панчо Вілья (1878—1923) скинули режим Уерти. Певною мірою цьому сприяв і той факт, що президент США Вудро Вільсон відмовився визнати уряд Уерти. Однак відразу після перемоги революціонери почали боротьбу за владу. У жовтні 1914 р. з метою примирити ворогуючі сторони було скликано революційний конвент в Агуаськальєнтес за участю представників Вільї і Сапати. Пересвідчившись, що Карранса піклується тільки про утримання влади, конвент призначив ряд виконавців для проведення соціальних і економічних реформ. Більшість зборів зажадала, щоб Карранса склав з себе звання «вождя революції», але той відмовився це зробити і переніс свою штаб-квартиру у Веракрус. Випустивши ряд революційних декретів, Карранса залучив на свою сторону робітників і дрібних землевласників. Урядові війська під командуванням Обрегона навесні 1915 р. розбили Північну дивізію Вільї в битвах при Селає та Леоне і взяли під контроль центральну частину країни. Сапата продовжував опір на півдні, поки не був убитий у 1919 р. Вілья вів партизанську війну на півночі аж до повалення Карранси у 1920-му.

Карбувалися монети 1, 2, 5, 20 (1915) центаво. В колекції відсутні.

Вільний та суверенний штат Чіуауа (ісп. Estado Libre y Soberano de Chihuahua)

Площа — 247,460 км2

Столиця — Чіуауа

(1910-1920)

10 листопада 1910 року, у відповідь на ув’язнення Мадеро Діасом, в Чіуауа піднялося повстання на чолі з  Торібіо Ортега з групою послідовників. Згодом, після втечі Мадеро до США, у відповідь на його листи, в Чіуауа піднялося повстання на чолі поміщика Паскуаля Орозко та губернатора Абрахама Гонзалеса, які організували потужній військовий союз на півночі, взявши під військовий контроль кілька північних міст. Пізніше вони об’єдналися з угрупуваннями інших революційних лідерів, зокрема з Панчо Вілья. 21 травня 1911 року, після того як повстанці перемогли федеральні війська Г’юдада Хуареса, Мадейра підписав з Діасом протокол, згідно з яким Діас відмовився від своїх повноважень. Маючи неабияку підтримку з боку США, лібералів та повстанців, наприкінці 1911 року на президентських виборах Мадеро отримав перемогу. Невдовзі Орозко був розчарований урядом Мадеро після того, як Мадеро не погодився розглянути соціальні реформи, у яких мали розглянутися  поліпшення умов праці та гідні оплати робітникам. Орозко організував свої власні армії “Орозкустас” та “Колорадо” (Червоні прапори) і підняв проти нього повстання. Селяни та робітничий клас, які раніше підтримували Мадеро, тепер були на боці сил Орозко.

Повстання Орозко почалося в Чіуауа в березні 1912 року. Відразу Президент Франціско Мадеро послав на придушення повстання генерала Вікторана Хуерта на чолі федеральної армії. Водночас губернатор Чіуауа почав мобілізацію серед міліції на чолі з Панчем Вілья, таким чином надавши допомогу Хуерту. У червні 1912 року Вілья повідомив Хуерті, що повстання придушене, а міліція більше не буде під його командуванням. Побоюючись повстання проти нього, Хуерта наказав Вілья стратити. Але брат Мадеро Рауль втрутився в справу і змінив покарання на ув’язнення Вілья у в’язниці в Мехіко. Не очікуючи ув’язнення Вілья втік до США.

У 1913 році вибухнуло нове повстання проти Мадери, організованого Вікторіаном Хуерто. Невдовзі до Хуерта доєднався Орозко, який згодом отримав від нього  звання генерала.  26 березня 1913 року Венустіано Карранза відмовився визнати Хуерта президентом і почав діяти проти нього за планом Гуаделупе, закликаючи до війни противників Хуерта. Невдовзі, після вбивства президента Мадеро, Карранса повернувся до Мехіко, щоб почати боротьбу з Хуертом, але з невеликою силою. Однак Карранса швидко набрав велику армію, яка отримала назву “Північна дивізія” (ісп. “División del Norte”). Вілья та його армія разом із Еміліаном Сапатою та Альваром Обрегоном, об’єдналися з Карранзою для боротьби з Хуартом. У березні 1914 року Карранса відправився до міста Сьюдад-Хуарес, яке слугувало столицею повстанців. Режим Хуерта був підтриманий Німеччиною. Щоб позбавити Хуерта допомоги від Німецької імперії, США розпочав інтервенцію в Мексику та окупували порт Веракруз.

8 липня 1914 року під тиском США Хуерта змушений був піти у відставку, а тимчасовим президентом був призначений Франсіско Карбахал. Певною мірою цьому сприяв і той факт, що президент США Вудро Вільсон відмовився визнати уряд Хуерти. Війська повстанців продовжували наступ на Мехіко — у серпні 1914 року Карбахал втік з країни, а Мехіко був захоплений Каррансою та Обрегоном. 15 серпня 1914 року, завдяки військовому союзу Карранза, Обрегона, Вілья та Сапати, повстанці отримали перемогу і уряд Хуерти був повалений. Контроль над країною взяв у свої руки Карранза,  але через розбіжності у політичних поглядах із Вілья, який зібрав революційний комітет, на конференції в Агуаскальєнесі Караса було усунуто, а новим керівником держави став Еулаліо Гутайррез. Взимку 1914 року війська Вілья та Сапати захопили Мехіко. На початку 1915 року  у битві при Селаї війська Вілья вчинили напад на військовий гарнізон генерала Обрегона, але були розбиті і багато загинули. Скориставшись поразкою Вілья, Карранза захопив владу. Через деякий час США визнали Карранзу президентом Мексики. До 1920 року Вілья продовжував боротьбу проти уряду Карранзи і лише Обрегон, який переміг його в Селаї, вмовив припинити боротьбу.

(з 1824) Вільний та суверенний штат Чіуауа.jpg

10 центаво, 1915 1914-1915 8$ XF

Хідальго-дель-Паррал (муніципалітет штату Чіуауа) ісп. Hidalgo del Parral (municipios del estado de Chihuahua)

Площа — 220 км2

(1913)

Hgoparral.jpg

Влітку 1913 р. Мексиканські консерватори, які підтримали Хуерта, почали шукали на заміну цивільну особу, об’єднавшись у Національну уніфікацію хунти. Хуерта розумів, що  в певній мірі консерватори зміцнили його позицію. 26 жовтня 1913 р. Уерта відмовився від законодавчої влади і його армія почала заарештовувати всіх ворожих його режиму конгресменів. Вибори у жовтні 1913 року закінчилися усуненням будь-яких претензій на конституційні права, при цьому заборонивши громадянську політичну діяльність. Католики, які відверто виступали проти Хуареса, були заарештовані, а католицькі газети заборонялися.

В 1913-1914 роках Панчо Вілья займав пост тимчасового губернатора Чіуауа. 20 липня 1923 року в місті Хідальго-дель-Паррал було вбито Панчо Вілья, де він і похований.

(з 1821) Хідальго-дель-Паррал (муніципалітет штату Чіуауа).jpg

2 центаво, 1913 1913 25$ VF

Вільний та суверенний штат Дуранго (ісп. Estado Libre y Soberano de Durango)

Площа — 123,317 км2

Столиця — Вікторія-де-Дуранго

(1913-1917)

Під час мексиканської революції Дуранго став одним з найактивніших штатів. 19 листопада 1910 року відбулося перше повстання із захоплення міста Гомес-Паласіо..  Революційні лідери були або родом з Дуранго, або використовували штат як базу для проведення операцій. Під час революційних подій тут готувалися війська Франціско Вілья, Каліксто Контрераса, Северинго Ценцероса, Августина Кастро, Оресте Перейра, особливо в регіоні ла-Лагунера.  Північна дивізія базувалася у Хасієнді де-ла-Лома, з метою об’єднання сил Дуранго та Чіуауа.

Між квітнем та червнем 1913 року штат Дуранго потрапив у тривалу облогу революційних сил. В результаті боїв 18 червня місто було поруйноване, бл. двадцяти великих та бл. сотні дрібних крамниць, а також фермерські ранчо, були розграбовані, а будівлі спалені. Після захоплення Дуранго економіка штату почала суттєво занепадати, при тому що до цих подій Дуранго був одним з найзаможніших і освітянських штатів півночі. В штаті почалося масове безробіття і  селянські та робітничі бунти стали типовими для Дуранго.

5 лютого 1917 року ратифікували нову Конституцію Мексики, яка поклала край основним селянським та робітничим бунтам. Нова мексиканська конституція стала головним підсумком революції. Президент Карранса надав сили закону реформам, обіцяним у його революційних декретах. Текст документа загалом повторював положення конституції 1857, але додавав до них три принципово важливих статті. Стаття третя передбачала запровадження загальної безкоштовної початкової освіти; стаття 27 оголошувала всі землі, води і надра на території Мексики національною власністю, а також декларувала необхідність розділу великих латифундій і встановлювала принципи та процедуру проведення аграрної реформи; стаття 123 була кодексом законів про працю. За цією конституцією запроваджувалось прогресивне трудове законодавство, 8-годинний робочий день, визначались умови і мета аграрної реформи, принципи зовнішньої політики. Дуранго став одним з першим штатів, який почав застосовувати тези конституції в дії. Такі поняття, як самоврядування, вільні вибори для всіх муніципалітетів, трудове законодавство, обов’язкова та безкоштовна освіта, аграрна реформа — швидко почало підвищувати економічне становище Дуранго.

(з 1824) Вільний та суверенний штат Дуранго.jpg

5 центаво, 1914 1914 6$ XF

Куенкаме (муніципалітет штату Дуранго) ісп. Cuencamé (municipios del estado de Durango)

Площа — 4.797,6 км2

(1910-1915)

Escudo_Cuencamé.jpg

З початком мексиканської революції 20 листопада 1910 року у муніципалітеті Куекаме вибухуло повстання на чолі з Каліксто Контрерасом, який у 1913 році доєднався зі своїми озброєними людьми до “Північної дивізії” за командуванням Франціско Вілья.

У другій половині жовтня 1915 року, Каліксто Контрерас повернувся до свого рідного міста Сан-Педро-дель-Окуїла, перед цим реорганізував свої війська для боротьби з карранзінцями. На початку грудня Мургуя покинув Дуранго та очолив війська в поході до Куенкаме проти військ Вілья. 11 грудня мешканцям Сан-Педро-дель-Окуїла та Куенкаме наказано було залишити міста. 12 грудня війська Франціско Мургуя та Пабло Гонзалеса за наказом федерального уряду грабують та спалюють міста. Той хто залишився в місті був повішений, не займали лише літніх людей. За часів правління Венестіано Карранза багато людей боялися повертатися до своїх осель і лише бл. середини 20-х років, коли агресія федеральних сил стихла, поверталися на свої землі.

Франціско Мургуя, який кілька років повставав проти уряду Альвара Обреґона. 1 листопада 1922 року Мургуя був затриманий у Тепехуані і розстрілюваний у звинуваченні за знищення міст.

В 1914 році карбувалися 1 песові монети. В колекції відсутні.

Амекамека (муніципалітет штату Мехіко) ісп. Amecameca (municipios del estado de Mexico)

Площа — 181.72 км2

(1910-1915)

2000px-AMECAMECA.svg.png

У 1910 році Франwіско І. Мадеро прибув на потязі до Амекамеки. Не виходячі з вагону він відкрито виступив проти Порфіріо Діаса. У 1911 р. проти Діаса повстала Армія визволення Півдня, яка мобілізувала новобранців із Амекамеки і до 1917 р. захищала своє місто. Ця територія була важливою для повстанців, оскільки до міста надходило постачання від населення —  продукти харчування, папір, дерево, спирт і пальне.

В 1915 році (дата не позначалася) карбувалися монети номінальною вартістю 5, 10, 20, 25 та 50 центаво. В колекції відсутні.

Тенанцінго (муніципалітет штату Мехіко) ісп.Tenancingo (municipios del estado de Mexico)

Площа — 258.74 км2

(1910-1915)

2000px-TENANCINGO.svg.png

У першому десятилітті ХХ ст. Тенанцінго спочатку спіткала мексиканська революція, згодом війна Крістеро, що викликало серйозні перешкоди для розвитку економіки і землі були перерозділені поміж поміщиками.. На початку війни Крістеро, церкви були закриті урядом — останній відлюдник брат Педро-дель-Санта-Марія з Кармелітського монастиря  помер у 1915 році. Напади на Тенанцінго Бенджаміном Мендозою та блокування доріг привело до низки людських смертей.

В 1915-1916 роках карбувалися монети номінальною вартістю 2, 5, 10 та 20 центаво. В колекції відсутні.

Толука-де-Лердо (муніципалітет штату Мехіко) ісп. Toluca de Lerdo (municipios del estado de Mexico)

Площа — 452,37 км2

(1910-1915)

800px-Escudo_Municipio_de_Toluca.png

Під час революційного періоду 1910-1920 років муніципалітет Толука перебував у облозі федеральних сил. На перших роках революції мер муніципалітету Хосе Вісеньте Вільда намагався стабілізувати тяжке становище населення, але при наступному мері Беніто Санчес Вальдес процес реформ зупинився. Переділ влади ніс за собою для мирних громадян терор, зростали ціни на продукти а нестача їжі та брак коштів у населення спровокувало голод.  У 1915 році мер Густаво Баз змушений був роздавати продукти харчування бідним.  Різні революційні етапи та боротьба за владу Мадеро, Хуерта, Сапати та Карранзи для Толуки мали руйнівні наслідки. Нарешті, в грудні 1916 року в місті Керетаро були скликані установчі збори, які 5 лютого 1917 року прийняли нову конституцію країни, згідно якої почався новий період реформ. У 1917 році був проведений розподіл землі,  31 жовтня 1917 року мером Толуки було обрано Агустіна Мільяна а генеральним секретарем уряду став Андрес Молін Енрікес.  Тим не менш, боротьба урядових військ з повстанцями тривали ще декілька років.

В 1915 році (дата не вказана) на мідних мексиканських монетах надкарбувалася номінальна вартість в 20 та 40 центаво. В колекції відсутні.

Вільний та суверенний штат Ґерреро (ісп. Estado Libre y Soberano de Guerrero)

Площа — 64 281 км2

Столиця — Акапулько

(1910-1920)

200px-Coat_of_arms_of_Guerrero.svg.png

У 1910 році у штаті Ґерреро проти диктатури Діаса  вибухнуло кілька повстань — пізніше, на початку революції, повстанці доєдналися до організованих загонів Сапати. Проти сапатистів Діас направляв федеральні війська, але після його усунення від влади, в Акапулько його війська здалися повстанцям. Після того Франціско Мадеро поставив губернатором штату Франціска Фігероа, а Акапулько було оголошено столицею Ґерреро.

Після відмови Мадеро прийняти пропозицію розподілу земель, сапатисти, які переважно складалися із сільських повстанців,  розвернули свої війська проти Мадеро, підбурюючи також повстати інші штати. Сапатисти згодом узяли контроль над центральними містами та зайняли стратегічні позиції на півночі країни. Коли Вікторіано Хуерта взяв у свої руки контроль над державою, сапатисти об’єдналися проти нього із загонами Венустіано Карранзі, які в кінцевому підсумку до 1914 року отримали контроль майже над всією північчю. Протягом цього часу землі були перерозподілені. Після того, як Хуерта був скинутий і Карранза зайняв президентський пост, сапатисти повстали проти Карранзи. У 1915 році президент запропонував посаду губернатора Ґерреро Джуліану Бланко, але в 1916 році Бланко натрапив на засідку і був убитий. З цього часу відбулися постійні сутички поміж сапатистами та силами, лояльними до Карранза. В 1919 році, після смерті Еміліано Запати, його рух розколовся.

До самого закінчення революції в країні відбувалися різні сутички між фракціями. Залишки загонів сапатистів були визнані політичною силою в Ґерреро, де багато повстанців отримали керівні політичні та військові посади.

(з 1849) Вільний та суверенний штат Ґерреро.jpg

1 песо, 1914 1914-1915 40$ VF

Тахсо-де-Аларкон (мун. штату Ґерреро) ісп. Taxco de Alarcón (municipios del estado de Guerrero)

Площа — 347 км2

(1910-1915)

Escudo_Taxco.png

На самому початку революції на півдні країни проти диктатури Діаса повстали загони Еміліо Сапати. 24 квітня 1911  року Тахсо захопили революційні сили на чолі з Хесусом Морпаном та Маргаріто Гілес, які згодом доєдналися до війська Сапати. На гірничому комбінаті Кампо Морадо у Тахсо видобували срібло, яке слугувало не лише для купівлі необхідних товарів, а й для підтримки повстанців. Також, починаючи з 1914 року карбувалися дрібні мідні та з більшою номінальною вартістю, срібні монети. В 1916 році Тахсо зайняли війська Карранзи.

В 1915 році карбувалися монети номінальною вартістю в 2, 5, 10, 50 центаво, 1 песо. В колекції відсутні.

Атлікстак (муніципалітет штату Ґерреро) ісп. Atlixtac (municipios del estado de Guerrero)

Площа — 694 км2

(1910-1919)

Як і в самому штаті Ґерреро, в муніципалітеті Атлікстак на початку революції загони повстанців об’єдналися з армією Еміліано Сапати і контролювалося до 1919 року його військами, які постійно вели війни з федеральним урядом.

(з 1891) Атлістак (муніципалітет штату Ґерреро).jpg

10 центаво, 1915 1915 8$ VF

Вільний та суверенний штат Оахака (ісп. Estado Libre y Soberano de Oaxaca)

Площа — 93 952 км2

Столиця — Оаксака

(1910-1920)

400px-Coat_of_arms_of_Oaxaca.svg.png

Коли в 1910 році почалася мексиканська революція, Оахака, як і більшість південних штатів, доєдналися до армії Еміліано Сапати, який проголосив гасло земля належить робітникам. Саме це гасло вперше пролунало в Оахаці, оскільки в штаті експлуатація багатими землевласниками місцевих мешканців була однією з найбільших. В Оахаці народився диктатор Порфіріо Діас.

Після усунення Діаса від влади, революційні лідери продовжували боротьбу проти федерального уряду. Один із лідерів революційних загонів Венеціано Карранза виступив проти популістських позицій Сапати та захопив контроль над федеральним урядом, врешті-решт переміг Сапату та Панчо Вілья. Ставши верховним головнокомандувачем Мексики, Карранза довгий час не міг отримати лояльність від Оахаки.  Пізніше в Оахаці було вбито брата. Після того, як в лютому 1917 була прийнята нова конституція країни та пройшли президентські вибори, Карранза офіційно став президентом.

8 квітня 1920 противники Карранзи, до яких приєднався генерал Обрегон, організували державний переворот, під час якого Карранза почав утікати до південного штату Веракруз, щоб переформувати там свої війська. 21 травня 1920 року Карранза був зраджений і по дорозі до Мехіко був схоплений військами генерала Родольфо Еррери та розстріляний.

(з 1824) Вільний та суверенний штат Оаксака.jpg

10 центаво, 1915 1915 8$ VF

Вільний та суверенний штат Халіско (ісп. Estado Libre y Soberano de Jalisco)

Площа — 78,588 км2

Столиця — Ґвадалахара

(1910-1920)

Під час мексиканської революції більшість сільських мешканців містечок штату Халіско такі як Лос-Альтос, Маскоти, Тальпи, Кугуйо, Тлахомулько, Тали, Акатлану, Езатлану, Хосподіпадукуїльї, Мазамітли, Айтлану, Магдалени, Сан-Андреаса та ін. підтримали повстанські загони на чолі із  Венустіано Карранза. Проте їхній супротив був неорганізованим і слабким для протистояння федеральним військам.

У 1914 році наставник Карранзи Мануель М. Дієгес став губернатором Халіско. Дієгес переслідував духовенство, займався конфіскацією майна багатих та боровся проти прихильників Вікторіана Хуерта страчуючи їх або ув’язнюючи. Пізніше Франціско Вілья наполіг на звільненню духовенства, усунувши Дієгоса від влади. Вілья змусив Дієгоса втікати зі штату,  але розраховуючи на селянську  підтримку, Дієгос почав їм роздавати конфісковане золото. У квітні 1915 року Карранза переміг сили Вілья та відновив Дієгоса на посаді губернатора.

У Мехіко Карранза зайняв пост верховного командувача та впровадивши різні соціальні та економічні реформи, такі як обмеження церковної політичної влади та перерозподіл сільськогосподарських угідь. Одним з головних наслідків революції була Конституція 1917 року, в якій наголошувались обмежені права  для духовенства, зокрема заборона на богослужіння за межами церкви. Для штату Халіско були визначені кордони, які закріпилися за цими землями.

В 1915 році карбувалася монети номінальною вартістю 1, 2, 5, 10 центаво, 1 песо. В колекції відсутні.

Вільний та суверенний штат Морелос (ісп. Estado Libre y Soberano de Morelos)

Площа — 4 950 км2

Столиця — Куернавака

(1910-1920)

ESCUMorelos.png

Виробництво цукру, інвестиції в підприємства та закони, сприятливі для бізнесу та іноземних інвестицій, дозволили штату Морелос відігравати одну з основних ролей у світовому експорті на початку XX-го століття. Деякі містечка штату перетворилися в промислові міста з кількістю працівників від 250 до 3000 зі своїми власними крамницями, електростанціями, школами та поліцією. Проте розвиток промисловості відбувався за рахунок корінних мешканців, які втрачали свої права на землі. Будівництво великих підприємств зайняло 77% площі територій штату, куди наймали в основному іноземних працівників (хаціендів). Така ситуація в країні в цілому спровокувала робітничі спільноти до страйків, а згодом до революції.

Уроженці штату Морелос Еміліано Сапата та генерал Геновево-де-ла-О підняли перші повстання в місті Куернавак та організували власну Армію Визволення Півдня. В 1911 році штат опинився під контролем південно-західної армії Сапати, яка фактично керували усіма півдненими землями Мексики. Сапатисти обклали великими податками хаціендів, а коли господарі підприємств у містах Чінамека, Тенанго, Трінта, Атілхайан, Сата-Інес та Санта-Габрієлі відмовилися.платити  — повстанці спалили їхні цукрові плантації. Спроби федеральних військ налагодити ситуацію, фактично стали можливими лише в 1919 році, після смерті Сапати.

В 1915-1916 роках карбувалася монети номінальною вартістю 2, 5, 10, 20, 50 центаво, 1 песо. В колекції відсутні.

Чіконкуаутла (муніципалітет штату Пуебла) (ісп. Chiconcuautla (municipios del estado de Puebla)

(1910-1920)

21esc049.jpg

Під час мексиканської революції у 1911 році в   муніципалітеті Чіконкуаутла, штату Пуебла, розміщувався штаб повстанців бригади Франціско І. Мадеро під командуванням генералів Естебана, Еліано-і-Гаспар Маркеса, Карлоса І. Бетанкоурта, Алехандро Деніса, Альваро Лехуги та Агапіто-і-Габрієля Накіма. У 1912 році більшість муніципалітетів штату Пуебла потрапили в підпорядкування Армії звільнення Півдня Еміліано Сапати. У місті Чіконкуаутла була побудована фабрика на якій виготовляли зброю та мідні монети.

В 1915 році карбувалася монети номінальною вартістю 10, 20 центаво. В колекції відсутні.

Тетела-де-Окампо (муніципалітет штату Пуебла) ісп. Tetela de Ocampo (municipios del estado de Puebla)

(1910-1920)

Coat_of_arms_of_Tetela_de_Ocampo.jpg

У 1914 році федеральний уряд Венустіано Карранзи почав активну боротьбу проти сапатистів.  У 1917 році, після прийняття Конституції Мексики, в штаті Пуебла були відновлені 222 муніципалітети. У травні 1920 року в муніципалітеті Альдібі відбувся останній бій поміж загонами Альвара Обрегона та федеральними військами Карранзи. 21 травня 1920 року у місті Тлаксалатонго (ісп. Tlaxcalantongo), що розміщене в гірській місцевості Сієрра-Норте, генерал Родольфо Ґерреро зрадив Карранзу і вбив його.

Тетела-де-Окампо (мун. штату Пуебла).jpg

В 1915 році карбувалася монети номінальною вартістю 2, 5,  20 центаво.

2 центаво, 1915 1915

1,5$ VF

Вільний та суверенний штат Сіналоа (ісп. Estado Libre y Soberano de Sinaloa)

Площа — 58 238 км2

Столиця — Кульякан

(1910-1920)

Революційний рух у штаті Сіналоа почався ще у 1909 році — після смерті губернатора Франціска Канеда. З цього року почалася боротьба за губернаторське місце поміж Дієго Редом, Хосе Феррелем та Рафаелем Буельно. Після програшу останній прийняв участь у виборах на боці Хосе Ферреля як доповідач. Багато сіналоузців були розчаровані виборами і на початку революції не підтримали протести інших штатах проти Діаса. 2 січня 1910 року Франціско І. Мадеро відвідав міста штату Мазатлан, Кульякан та Ангостуру віедучи перемовини зі своїми  прибічниками. В Ангостура він познайомився з професором Габріелем Лейва Солано. Коли Діас ув’язнив Мадеро і вшосте був переобраний на пост президента, Лейва Солано повстав проти нього. 2 червня 1910 року професора було схоплено федеральними військами і 13 червня в містечку  Кабрера-де-Інзунза його стратили. Лейва вважається передвісником Мексиканської революції. На честь професора було назване місто.

В Сіналоа почалися збройні повстання на чолі з Хуаном М. Бандерасом, з  півночі його підтримали Рамон Ф. Ітурбе та Геркулано-де-ла-Роша, з півдня Хусто Тірадо та Помпозо Акоста.

22 лютого 1913 року, після вбивства Мадеро та віце-президента Хосе-Марія-Піно Суареса, тимчасовий президент Вікторіано Хуера призначив генерала Хосе Легоррета губернатором Сіналоа, замість Феліпе Рівереса. Конституціоналісти на  чолі з Венустіано Карранза повстали проти Хуерта з метою відновлення конституційного порядку в країні. Також на повстання проти Хуерто піднялися революційні сили Сіналоа на чолі з Хуаном Карраско. В свою чергу Рафаель Буельно захопив гірські містечка Сан-Ігнасіо, Росаріо, пізніше Тепіку. 15 вересня 1913 року війська Карранзи прибули до міста Ель-Фуерте; війська Беджаміна Хілла захопили місто Лос-Мочіс, невдовзі Плаза-де-Сіналоа. У листопаді 1913 року Північно-західна армія Альвара Обрегона захопила столицю Сіналоа Кульякан, а потім конституційні війська взяли під свій контроль і Мазатлан.

8 липня 1914 року, після того як федеральна армія Уерти зазнала декілька поразок від Конституційної армії Карранзи та Обрегона, а також від повстанський загонів на чолі з Вилья, Уерта змушений був подати у відставку  призначивши своїм правонаступником Франсиско Карбахала, та втік до Англії побоюючись від розправи.  У 1916 році Карранза призначив губернатором генерала Анхеля Флореса. Після оприлюднення Конституції Мексики в 1917 році, губернатором Сіналоа став Рамон Ф. Ітурбо, який створив освітянську директиву з метою отримання освіти для населення Мексики, зокрема дітей.

В 1915 році (нова дата не вказувалася) карбувалися монети номінальною вартістю 50 центаво та на мексиканських монетах надкарбувалася позначки СС на монетах номінальною вартістю  20, 50 центаво та 1 песо. В колекції відсутні.

Докладніше: Історія_МексикиДруга_Федералістична_республіка_(Мексика)ХаліскоСакатекас_(штат)Сан-Луїс-Потосі_(штат)Дуранго_(штат)Чіуауа_(штат)Гуанахуато_(штат)СонораСіналуаДруга_Мексиканська_імперіяАгуаскальєнтесТолука-де-ЛердоГеррероОахака_(штат)МорелосПуебла_(штат),

Advertisements

Автор: wakulenkokwolodimir

http://uk.wikipedia.org/wiki/Вакуленко_Володимир_Володимирович

One thought on “Мексика (1821-1920)”

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s