Угорщина

Hungary (угор. Magyar)

Австро-Угорська унія:

Землі корони Святого Стефана (угор. Szent István Koronájának Országai, серб.-хорв. Zemlje krune Svetog Stjepana, нім. Länder der heiligen ungarischen Stephanskrone, слов. Krajiny Svätoštefanskej koruny, укр. Землі корони Святого Стефана, чех. Země Koruny svatoštěpánské, серб. Земље круне Светoг Стефана, рум. Teritoriile Coroanei Sfântului Ștefan, русин. Землі короны Святого Іштвана) Угорщина, Хорватія, Славонія, Трансильванія, Рієка, Боснія і Герцеговина)

Столиця — Будапешт

Площа — 325,411 км², Населення — 17,349,398 (1890), 19,254,559 (1900), 20,886,487 (1910)

(1867-1918)

21 грудня 1867 року австрійський імператор Франц Йосиф I (1848–1916) затвердив австро-угорську угоду і конституцію Австрії. Австрійську імперію було поділено на два королівства — Цислейтанію, де домінували німці, та Транслейтанію — де влада належала угорцям. Латинська назва Транслейтанія позначає землі, розташовані на східному боці (буквально: «по той бік», якщо дивитися з боку Австрії) річки Лейти, на противагу Цислейтанії, королівствам і землям, представленим в Рейхсраті і розташованим на захід від річки. Угорщина отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент — сейм.

На чолі Австро-Угорської імперії стояв австрійський імператор з династії Габсбургів, який одночасно мав титул короля Угорщини. Формально його влада була обмежена Райхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині.

У Чехії і Хорватії виникла хвиля невдоволення кою угодою. З Хорватією 1868 року, за сприяння Відня, Угорщина уклала угоду, яка на деякий час послабила протиріччя. Однак із Чехією домовитися не вдалося. Її представники подали у Райхсрат декларацію, в якій вимагали надання Чехії, Моравії та Сілезії (так званим землям корони Святого Вацлава) прав, аналогічних угорським. Внаслідок тривалої боротьби австрійський уряд був змушений піти на деякі поступки (дозвіл вживання чеської мови в адміністрації та шкільництві, поділ Празького університету на чеський і німецький та інше), однак повністю вирішити всі протиріччя не вдалося.

Існування українців на Закарпатті взагалі не визнавалося угорською владою. 1868 року сейм у Будапешті оголосив усе населення краю угорською нацією. На Буковині та Галичині становище було дещо кращим. На цих землях виникли й успішно розвивалися українські культурно-просвітницькі організації («Просвіта», Наукове товариство імені Шевченка) та політичні партії, українські представники були у рейхсраті та провінційних сеймах. Однак і тут українці перебували у нерівноправному становищі. У Галичині влада фактично належала полякам, а на Буковині — німцям та румунським боярам. Офіційною мовою в Галичині була польська, а на Буковині — німецька.

Зовнішня політика Австро-Угорської імперії після поразок у війнах з Німеччиною та Італією була спрямована переважно на Балкани. 5 жовтня 1878 року австро-угорські війська окупували Боснію і Герцеговину. Анексія окупованих територій 5 жовтня року призвела до купи конфліктів, результатом чого 7 жовтня 1879 стало укладення угоди з Німецькою імперією. 1882 року до цього договору приєдналася Італія, завершивши, таким чином, створення воєнно-політичного блоку — Троїстого Союзу, спрямованого проти Франції та Російської імперії.

До початку XX століття стало явним, що державний організм, де дві нації домінують над дев’ятьма іншими націями в принципі непрактичний, що підтверджувалось численними терористичними актами, повстаннями, демонстраціями та заворушеннями.

Франц Фердинанд планував радикально перекроїти карту Австро-Угорської імперії, створивши напівавтономні штати, кожен з яких представляв би одну з 11 націй імперії. Разом вони мали б утворити велику конфедерацію — Сполучені Штати Великої Австрії. Але план реформ не був втілений у життя через убивство ерцгерцога та початок Першої світової війни, внаслідок якої зникла сама імперія.

Див. також Австрія, Хорватія, Боснія і Герцеговина

Монетна система:

1867-1892: 100 крейцерів = 1 форинт; 2 форинти = 1 талер; 1892-1925: 100 філлерів = 1 крона.

1 форинт, 1879 1870-1881

12,5$

VF

25,755,927

Перша світова війна (1914-1918)

Площа — 328,660 км², Населення — 15,642,102 (1918)

28 червня 1914 року у Сараєво було вбито спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда, що стало приводом для початку Першої світової війни 1914–1918 років. 28 липня 1914 року Австро-Угорська імперія оголосила війну Сербії, а 6 серпня 1914 року — Російській імперії. Переважно німецькі за національністю командири армії загалом виявляли найбільшу прихильність до військ німецького походження, але етнічні угорські війська також розглядалися як надійні і широко використовувалися на передовій, особливо на Російському та Італійському фронтах. У більшості випадків підрозділи з інших етнічних груп у межах імперії мали меншу імовірність опинитися на стратегічно важливих позиціях і, отже, мали менші втрати. На фронті чехи, словаки, українці і хорвати переходили на бік росіян, відмовлялися йти в наступ. Армія зазнавала серйозних воєнних поразок. Революція в Російській імперії спричинила робітничі буни по всій Європі.

Навесні 1918 року Австро-Угорщина разом з Німеччиною окупувала Україну. Спілкування з революційними масами, боротьба українського народу проти загарбників призвели до швидкого революціонізування окупаційних військ. Солдати, що поверталися, приносили з собою ліві ідеї. Все частіше почали вибухати страйки і демонстрації проти війни, в тому числі в армії.

Війна Австро-Угорської імперії проти країн Антанти 1914–1918 років в союзі з Німецькою імперією, Болгарією та Османською імперією завершилася крахом імперії. З понад 8 мільйонів осіб, мобілізованих в Австро-Угорщині, упродовж війни загинув більш ніж мільйон.

Національні меншини Королівства Угорщина зажадали незалежних національних держав. За підписаним 4 червня 1920 року Тріанонським договором Угорщина втратила дві третини своїх земель, більш ніж половину свого населення — більше території, ніж будь-яка інша країна на той час (за винятком колоній). Вісім мільйонів угорців залишилися в Угорщині, а понад три мільйони угорців опинилися по інший бік новостворених кордонів. Утворилися такі нові держави, як Чехословаччина, Польща і Королівство сербів, хорватів і словенців, а деякі вже наявні країни розширили свої території (Італія і Румунія). Південну частину Угорщини віддали Югославії і перейменували на Воєводину. В Югославію також увійшла Хорватія після 900 років федерації з Угорщиною. Боснію і Герцеговину було теж включено в Югославію. Понад 104 000 квадратних кілометрів — усю Східну Угорщину і Трансільванію — Антанта передала Румунії. Це було більше ніж те, що залишилося для самої Угорщини (93 030 км²). Північну частину Угорщини було приєднано до новоствореної Чехословаччини.

20 філлерів, 1916 1914-1922

50c

VF

Незалежність:

Угорська Народна Республіка (угор. Magyar Népköztársaság) 

Перша республіка (угор. Először Népköztársaság)

(1918-1919)

Революція айстр, яка почалася в Будапешті 31 жовтня 1918, поклала початок кар’єрі Міхая Карої. Було створено Угорську Демократичну Республіку та розпущено національну армію. Тріанонський договір зафіксував розпад Австро-Угорщини. Трансильванія та Верхня Угорщина перейшли до Румунії та Чехословаччини відповідно.   революцією айстр. Офіційне проголошення республіки відбулося 16 листопада 1918 і її президентом став Міхай Карої. Ця подія також стартувала незалежність угорської держави, якою керувала Габсбурзька монархія протягом кількох століть. Наступна революція 21 березня 1919, скасувала Угорську Демократичну Республіку, а також проголосило Угорську Радянську Республіку.

Монети див. Перша світова війна

Радянський уряд:

Угорська Радянська Республіка (угор. Magyarországi Tanácsköztársaság)

(23 березня – 6 серпня 1919)

Короткотривалий комуністичний режим, який існував в Угорщині в період з 21 березня 1919 до 6 серпня того ж року. Республіка проіснувала лише чотири місяці (133 дні). Основною причиною виникнення Угорської Радянської Республіки стала нездатність уряду графа Мігая Карої відродити Угорську державу й організувати соціальне та економічне життя на її території в умовах щойно завершеної війни і краху Австро-Угорської імперії. Після шести місяців перебування при владі, усвідомивши небажання країн Антанти враховувати інтереси Угорщини, Карої передав владу коаліції соціал-демократів і комуністів. Ситуація в Угорщині почала змінюватися після провалу заколоту, влаштованого 24 червня Народними соціал-демократами. Новим комуністичним урядом на чолі з Анталом Довшаком були організовані масові репресії: було страчено 590 учасників заколоту. В країні було розгорнуто «червоний терор» і підтримка уряду населенням почала слабшати.

В цей же час Радянська Угорщина зіткнулася і з зовнішньою загрозою. Просування її військ на півночі було зупинено, і наприкінці червня під ударами чехословацької армії була знищена Словацька Радянська Республіка. У той же час Румунія, за підтримки Антанти, напала на Угорщину з південного сходу, її війська швидко просувалися по країні, незабаром відрізавши всі шляхи, що ведуть до столиці. Угорська червона армія була змушена дати бій на підступах до Будапешту. Битва була червоними програна і 1 серпня Бела Кун і більшість членів уряду втекли до Австрії. Невелика частина на чолі з Д’єрдьом Лукачем, колишнім комісаром з культури, що залишилася, приступила до організації підпільної комуністичної партії. 16 квітня 1919 Радянський уряд Угорської Радянської республіки почав війну проти Румунії. 4 серпня румунська армія взяла Будапешт і повалила уряд Бели Куна. Будапештською Радою робітничих депутатів було обрано новий уряд на чолі з Дьюлою Пейдлом, але діяв він лише кілька днів, до 6 серпня, коли увійшли в Будапешт румунські війська й поставили крапку в історії Угорської Радянської Республіки.  Після ліквідації комуністичної влади було встановлено диктатуру Міклоша Горті.

Монети див. Перша світова війна

Сербсько-Угорська республіка Бараня-Байя (серб. Srpsko-mađarska republika Baranja-Baja/Српско-мађарска република Барања-Баја, угор. Baranya-Bajai Szerb-Magyar Köztársaság)

Столиця — Печ

(14-20 серпня 1920)

Після військової поразки Австро-Угорщини в жовтні 1918 року територія Барані переходить під контроль сербської армії і управлялася адміністрацією з Нові-Сада. У 1919 в Печ емігрували багато комуністичних втікачів з Будапешта, рятуючись від «білого терору» адмірала Горті.

За підсумками Паризької мирної конференції Бараня відходила до Угорщини, і це рішення було зустрінуте загальними страйками і масовими демонстраціями проти приєднання. В результаті 14 серпня на Великому народному зібранні художник Петар Добрович запропонував створити незалежну республіку, яка буде включати в себе область Бараня і деякі прилеглі території. Рішення було прийнято, Петар Добрович став президентом нової республіки.

Але владі республіки так і не вдалося домогтися міжнародного визнання. Відразу після відходу сербської армії на її територію увійшла угорська армія, і республіка перестала існувати.

Монети див. Перша світова війна

Ополчення:

Лайтабаншаґ (угор. Lajtabánság, нім. Leithabanat, Leitha-Banschaft)

Столиця — Оберварт

(4 жовтня – 5 листопада 1921)

Докладніше див. у розділі Австрія,

Монархія:

Королівство Угорщина (угор. Magyar Királyság)

Столиця — Будапешт

Площа — 92,833 (1920), 93,073 (1930), 172,149 (1941) км², Населення — 7,980,143 (1920), 8,688,319 (1930), 14,669,100 (1941)

(1920-1946)

Після виведення окупаційних військ Румунії в 1920 році і закінчення війни проти комуністичного режиму Бела Куна, в країні розпочалась громадянська війна. Угорські антикомуністи і монархісти жорстоко чистили націю від комуністів, лівих інтелектуалів, євреїв та інших загроз. В 1920 році коаліція правих політичних сил об’єдналась і повернула Угорщині конституційну монархію. Вибір нового короля було затримано через громадянську боротьбу, і було вирішено обрати регента. Колишнього адмірала австро-угорського флоту Міклоша Горті було обрано регентом і він залишався ним до падіння держави.

4 червня 1920 року між союзними державами Антанти та Угорщиною було укладено Тріанонський мирний договір. Угорщині заборонялось мати на озброєнні авіацію, танки, важку артилерію. Максимальна чисельність угорської армії, яка могла формуватись лише з добровольців, мала не перевищувати 35 тис. осіб. Військово-морський флот, у тому числі кораблі Дунайської флотилії, передавались союзникам.

Угорщина втрачала за Тріанонським мирним договором, такі землі: Трансильванію, Марамарощину, Хорватію, Словаччину, Закарпатську Україну та Бургенланд.

У 1938 році до Угорщини відійшли Південні райони Словаччини і Закарпаття. В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. гортистська Угорщина за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України, в результаті чого окупувала Карпатську Україну. Наприкінці 1930-х рр., Угорщина в своїй зовнішній політиці орієнтувалася на Третій Рейх.

Монетна система:

100 філлерів = 1 пенге

2 пенге, 1938 1929-1939

10$

VF

6,417,000

Друга світова війна:

Угорщина приєдналась до Німеччини й Італії під час їх вторгнення в Югославію в 1941 році. Угорщині було дозволено приєднати регіон Бачка у Воєводині, в якому мешкало значна кількість сербів, а також регіони Прекмур’я і Меджимур’я, які мали словенську й хорватську більшість відповідно. Інші амбіції щодо Хорватії були припиненні після створення Незалежної Держави Хорватія в союзі з Нацистською Німеччиною і Румунією проти Радянського Союзу. Занепокоєний зміцненням Румунії, угорський уряд направив війська для підтримки Вермахту проти Радянського Союзу.

В 1944 році радянські війська швидко просувались на захід, тому Угорщина вирішила перейти на бік союзників, щоб уникнути окупації. Німеччина ж відразу окупувала Угорщину і створила маріонеткову державу.

5 пенге, 1943 1943

50c

UNC

2.000.000

Режим Салаші:

Угорська держава (угор. Magyar Állam)

(1944-1945)

Після відлучення від влади реґента Міклоша Горті Угорщина стала сателітом нацистської Німеччини. Керманич Угорської націонал-соціалістичної партії «Схрещені Стріли» Ференц Салаші став «національним лідером» (Nemzetvezető) маріонеточної держави. В грудні 1944 року почалася Будапештська операція — Перша угорська армія разом із німецькими військами боронили Будапешт. В лютому 1945 року Будапешт окупували радянські війська. Після капітуляції Німеччини режим Салаші був ліквідований.

Монети в цей період не карбувалися

Формування нової держави:

Тимчасовий національний уряд (угор. Ideiglenes Nemzeti Kormány)

(22 грудня 1944-15 листопада 1945)

Радянська червона армія зайняла Угорщину в період з вересня 1944 по квітень 1945 року. Будапештська операція тривала майже два місяці, і все місто було майже повністю зруйновано.

Підписавши мирний Паризький договір, Угорщина знову втратила всі території, які вона отримала в період між 1938 і 1941 рр. Ні західні союзники, ні Радянський Союз не підтримували будь-які зміни кордонів Угорщини за 1938 р.

Радянський Союз відкраяв собі Закарпаття, що було частиною Чехословаччини до 1938 року, яке тепер є частиною України.

Мирний договір з Угорщиною підписаний 10 лютого 1947 проголошував, що «рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 були оголошені недійсними» й угорський кордон було встановлено вздовж колишньго кордону на 1 січня 1938 за винятком деяких змін на Чехословацькому кордоні. Половина німецької етнічної меншини (240 000 осіб) було депортовано до Німеччини у 1946-48, відбувся примусовий «обмін населенням» між Угорщиною і Чехословаччиною.

Радянський Союз створив альтернативний уряд в Дебрецені 22 грудня 1944, але зайняв Будапешт лише 18 січня 1945 року. Незабаром після цього, Золтан Тильда став прем’єр-міністром. 20 січня 1945 року Угорський Тимчасовий уряд з комуністами на чолі підписав угоду про припинення вогню.

Під час радянської окупації доля королівства була вирішена. Монархія була офіційно скасована в 1946 році, замінена Першою Угорською республікою, яку також незабаром скасовано й утворено комуністичний сателіт СРСР  — Народну республіку.

5 пенге, 1945 1945

3$

UNC

5,002,000

Угорська Республіка (угор. Magyar Királyság)

Площа — 93 030 км², Населення — 9 204 799 (1949)

Перша республіка (угор. Első Köztársaság)

(1946-1949)

У виборах, що відбулися в листопаді 1945 року, Незалежна партія дрібних селян набрала 57% голосів. Угорська комуністична партія, очолювана Матяш Ракоші і Ерне Гері, отримала підтримку лише 17% населення. Командуючий радянськими військами в Угорщині, маршал Климент Ворошилов, відмовив Незалежній партії дрібнниих селян формувати уряд. Замість цього Ворошилов створив коаліційний уряд з комуністами на деяких ключових посадах. Відповідно голосів у парламенті, лідер дрібних селян, Золтан Тільда, був призначений президентом і Ференц Надь прем’єр-міністром у лютому 1946 року. Матяш Ракоші став заступником прем’єр-міністра. Ласло Райк став міністром внутрішніх справ й управління державної безпеки. У лютому 1947 року поліція заарештовувала лідерів Партії дрібних селян та Національної селянської партії. Декілька провідних діячів обох партій втекли за кордон.

Угорська партія трудящих (угор. Magyar Dolgozók Pártja) (утворена в результаті злиття комуністичної партії і Соціал-демократичної партії) стала найбільшою партією на виборах в 1947 році і створила коаліційний уряд Незалежного Народного фронту. Поступово комуністи отримали контроль над урядом і до 1948 соціал-демократична партія припинила своє існування як незалежна організація. Її лідера, Белу Ковача було заарештовано і заслано до Сибіру. Інші лідери опозиції такі, як Анна Кетлі, Ференц Нагі та Іштван Сабо були кинуті у в’язниці або відправлені у вигнання.

18 серпня 1949 парламент прийняв нову конституцію Угорщини (1949/XX.) Зразка Конституції Радянського Союзу 1936. Назва країни стала Угорська Народна республіка.

Монетна система:

100 філлерів = 1 форинт.

Монети див. Друга республіка

Радянський сателіт:

Угорська Народна Республіка (угор. Magyar Népköztársaság)

Площа — 93 030 км², Населення — 10 397 959 (1989)

Друга республіка (угор. Második Népköztársaság)

(1949-1989)

 

У період 1946—1953 уряд, очолюваний Матяшем Ракоші, створив у країні комуністичний режим на кшталт сталінського. Нова конституція (1949 року), написана за аналогом радянської, націоналізувала промисловість, здійснила колективізацію в сільському господарстві, всі форми опозиції були пригнічені терором і репресіями з боку служб безпеки. У 1953—1955 роках посаду прем’єр-міністра після Ракоші зайняв Імре Надь, за підтримки прем’єр-міністра СРСР Георгія Маленкова. Новий прем’єр-міністр зробив кроки з лібералізації економіки. Після відставки Маленкова в 1955 році, Імре Надь був відсторонений від посади прем’єр-міністра.

У липні 1956 р., в результаті політичних змін у Радянському Союзі після смерті Йосипа Сталіна (1953) і під тиском з боку Москви, Ракоші був позбавлений влади і депортований в СРСР. Він залишив на чолі партії свого наступника, Ерне Гере, який скомпрометував угорських комуністів, так що ті втратили залишки соціальної довіри. У жовтні того ж року почалися масові демонстрації, які дали початок похорон жертв сфабрикованого політичного процесу (процесу Райка). 23 жовтня демонстранти напали на членів сил безпеки, що призвело до спалаху повстання. Після втручання Радянських військ повстання зазнало поразки, владу захопила Угорська соціалістична робоча партія (УСРП) (до жовтня 1956 р. — Комуністична партія Угорщини) на чолі з Яношем Кадаром. Після 1960 року уряд Кадара провів лібералізацію в економічній сфері. У 1988 році повстав в опозицію Угорський демократичний форум, вимагаючи зміни політичної та економічної системи. У 1989 р., в результаті переговорів між опозицією, УСРП та громадськими організаціями (так званий «Круглий стіл»), Угорщина була перетворена на державу парламентської демократії, відбулася реорганізація УСРП на Угорську соціалістичну партію.

20 форинтів, 1983 1982-1989

80c

UNC

18,006,000

Незалежність:

Угорська Республіка (угор. Magyar Királyság)

Площа — 93 030 км², Населення — 9 877 365 (2014)

Друга республіка (угор. Második Köztársaság)

(з 1989)

Угорська історія, починаючи з падіння комунізму, була відзначена бурхливими змінами в політичному ландшафті. У 1989 році реформатори в межах Комуністичної партії погодилися «за круглим столом» на переговори з помітними опозиційними лідерами, закладаючи основу для багатопартійної демократії та вільної ринкової економіки. У травні того ж року Угорщина почала прибирати паркан з колючого дроту вздовж австрійського кордону — перший проблиск у залізній завісі — і на перших вільних виборах у 1990 році правоцентристський Угорський демократичний форум на чолі з Йожефом Анталом виграв переважну більшість у парламенті.

Після політичної трансформації та соціально-економічних перетворень на зламі 80-90-х років зусилля уряду Й.Антала були спрямовані на розвиток демократичних процесів, перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки та входження країни до НАТО та ЄС. УДФ виступав за поступовий перехід до відкритих ринків, але економічні зміни на початку 1990-х призвели до зниження рівня життя для більшості людей в Угорщині. У 1991 році більшість державних субсидій були скасовані, що призвело до серйозної економічної рецесії та жорсткої бюджетної економії, необхідної для зниження інфляції і стимулювання інвестицій. Угорська соціалістична партія (УСП), що складається в значній частині з колишніх комуністів, таких як її лідер Дьюла Горн, виграла вибори 1994 р. і сформувала коаліційний уряд з лібералами.

У 1998 році відбулись чергові парламентські вибори. Новим прем’єр-міністром став Віктор Орбан, який продовжив політику своїх попередників. На президентських виборах 2000 року перемогу здобув Ференц Мадл. Протягом цього періоду всі чотири основні політичні партії виступали за економічну лібералізацію та тісніші зв’язки із Заходом. Угорщина вступила в НАТО в 1999 році, майже відразу ж після участі в югославських війнах. У 1998 році Євросоюз розпочав переговори з Угорщиною про повноправне членство. На національному референдумі 2003 року 85% угорців проголосували за приєднання до Європейського союзу, що і сталося 1 травня 2004-го.

100 форинтів, 1996 з 1992

10c.

XF

42.965.000

Докладніше: Австро-Угорщина, Землі корони Святого Стефана, Транслейтанія, Угорщина_у_Першій_світовій_війні, Угорська_Демократична_Республіка, Угорська_Радянська_Республіка, Сербсько-Угорська_республіка_Бараня-Байя, Королівство_Угорщина_(1920—1946), Уряд_національної_єдності_(Угорщина), Друга_Угорська_республіка, Угорська_Народна_Республіка, Угорщина